ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
55. Відповідно до статей 45 і 140 КПК України участь захисника є обов’язковою при пред’явленні обвинувачення за статтею, санкція якої передбачає покарання у виді довічного ув’язнення
 
 

Ухвалою судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 4 березня 2003 р. кримінальну справу за обвинуваченням Г. і Ш. у вчиненні злочинів, покарання за які передбачено пунктами «а», «і» ст. 93, ч. 3 ст. 142 та ч. 2 ст. 143 КК 1960 р., направлено на додаткове розслідування. Підставою для цього стало, зокрема, порушення, за переконанням суду першої інстанції, в процесі досудового слідства права на захист обвинуваченого Ш., у тому числі відсутність захисника при пред’явленні йому обвинувачення. У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді, просив скасувати зазначену ухвалу, стверджуючи, що таке порушення не мало місця, і направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що подання задоволенню не підлягає. Згідно з п. 3 ст. 370 КПК порушення права обвинуваченого на захист є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону й безумовною підставою для скасування судових рішень. Висновок суду про допущені в процесі досудового слідства порушення такого роду грунтується на матеріалах справи. Відповідно до статей 45 і 140 КПК участь захисника при пред’явленні обвинувачення за статтею, санкція якої передбачає довічне ув’язнення, є обов’язковою. Показання обвинуваченого Ш. про відсутність захисника при пред’явленні йому обвинувачення 12 вересня 2001 р. підтверджені офіційною довідкою УМВС у м. Севастополі від 27 лютого 2003 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання прокурора на ухвалу судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 4 березня 2003 р. залишила без задоволення, а зазначену ухвалу — без зміни, вказавши при цьому на необхідність усунення під час додаткового розслідування допущених порушень закону.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком