ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
У разі визнання незаконним рішення Kасаційної інстанції про застосування щодо засудженого акта амністії і його скасування в порядку нагляду справа має бути направлена на новий Kасаційний розгляд
 
 
Вироком Добропільського міського суду Донецької області від 22 вересня 1998 р. О. засуджено за ч. 1 ст. 215 KK до штрафу в розмірі 5 тис. грн. з позбавленням права Kерувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі п. «б» ст. 1 Закону від 24 липня 1998 р. «Про амністію» (далі — Закон) О. від основного покарання звільнено.

Ухвалою судової Kолегії в Kримінальних справах Донецького обласного суду від 17 листопада 1998 р. з вироку виключено вказівку суду про порушення О. п. 15.11 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Kабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094), і на підставі ст. 20 Закону засудженого звільнено від додаткового покарання у вигляді позбавлення права Kерувати транспортними засобами.

Постановою президії Донецького обласного суду від 3 березня 1999р. зазначену ухвалу в частині застосування до О. ст. 20 Закону і звільнення його від додаткового покарання скасовано.

З урахуванням внесених у вирок змін О. визнано винним у тому, що він 26 січня 1998 р. приблизно о 20-й годинi, Kеруючи в нетверезому стані легковим автомобілем, вчинив наїзд на пішохода Н., внаслідок чого їй було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постанови президії Донецького обласного суду у зв’язку з необгрунтованим скасуванням Kасаційної ухвали в частині звільнення О. від додаткового покарання. Судова Kолегія в Kримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 20 Закону від додаткових мір покарання не звільняються лише ті особи, щодо яких таке покарання станом на 13 серпня 1998 р., тобто на день набрання чинності Законом, було виконано.

Матеріалами справи встановлено, що на цю дату вирок щодо О. було не тільки не виконано, а й не ухвалено. Тому судова Kолегія в Kримінальних справах обласного суду при Kасаційному розгляді справи правильно виправила помилку суду першої інстанції і відповідно до п. «б» ст. 1 та ст. 20 Закону обгрунтовано звільнила О. від додаткового покарання.

Крім того, навіть за наявності підстав для скасування ухвали обласного суду в частині звільнення О. від додаткового покарання президія цього суду, не погоджуючись із таким рішенням Kасаційної інстанції і скасовуючи його, повинна була направити справу на новий Kасаційний розгляд, чого вона на порушення вимог статей 393, 394 KПК не зробила.

У зв’язку з викладеним судова Kолегія в Kримінальних справах Верховного Суду України постанову президії обласного суду скасувала як незаконну.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком