ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Відповідно до ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України відведення земельних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України. Тобто відносини, пов’язані з відведенням земельних ділянок під територію морського порту, порядок користування ними та їх вилучення регулюються нормами ЗК України
 
 

Відповідно до ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства України відведення земельних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, встановленому чинним законодавством України. Тобто відносини, пов’язані з відведенням земельних ділянок під територію морського порту, порядок користування ними та їх вилучення регулюються нормами ЗК України

Постанова судової палати з господарських справ Верховного Суду України
від 24 грудня 2001 р.
(в и т я г)

Прокурор м. Ялти звернувся в суд із позовом, заявленим в інтересах Ялтинського морського торгового порту (далі — Порт), до приватного підприємства «Класіко» (далі — ПП) та Ялтинської міської ради народних депутатів (далі — Міськрада) про визнання недійсним п. 1.45 рішення Міськради від 27 лютого 1997 р. № 14 у частині надання ПП земельної ділянки та акта на право користування нею, мотивуючи це тим, що спірна земельна ділянка надана з порушенням чинного законодавства.

Рішенням Арбітражного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня — 15 вересня 1998 р., залишеним без зміни постановою цього ж суду від 30 червня 2000 р., позов задоволено виходячи з того, що надана земельна ділянка належить до земель Порту відповідно до вимог ст. 74 Кодексу торговельного мореплавства (далі — КТМ).

Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України від 25 березня 2000 р. прийняті у справі судові рішення скасовані, а в позові відмовлено з тих підстав, що спірну земельну ділянку Порт належним чином не оформив.

Постановою президії Вищого арбітражного суду України від 7 травня 2001 р. постанова судової колегії Вищого арбітражного суду України була скасована і залишені без зміни рішення від 15 вересня 1998 р. та постанова від 30 червня 2000 р. Арбітражного суду Автономної Республіки Крим. Підставою для ухвалення такої постанови стало те, що земля, на якій знаходиться спірна земельна ділянка, відповідно до положень ст. 74 КТМ належить до території Порту і при її наданні відповідачем були порушені вимоги статей 27, 29, 31 ЗК.

За касаційною скаргою ПП Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови президії Вищого арбітражного суду України від 7 травня 2001 р. Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на неправильне застосування норм матеріального права та різне застосування Вищим арбітражним судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах.

Верховний Суд України касаційну скаргу задовольнив з таких підстав.

Розглядаючи спір, президія Вищого арбітражного суду України для його вирішення застосувала норми КТМ та ЗК, що є взаємовиключними. Відповідно до ст. 1 КТМ цей Кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства, яке закон розуміє як діяльність, пов’язану з використанням суден для: перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти; здійснення рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин; виконання буксирних, криголамних і рятувальних робіт; прокладання кабелю; інших господарських, наукових і культурних цілей. Виходячи з викладеного положення КТМ не можуть застосовуватися при розгляді цієї справи, оскільки спір виник з приводу правомірності надання та використання земельної ділянки. До того ж відповідно до ч. 3 ст. 74 КТМ відведення земельних ділянок для морського порту, а також вилучення цих ділянок здійснюються в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Це означає, що відносини, пов’язані з відведенням земельних ділянок під територію морського порту, порядок користування ними та їх вилучення регулюються нормами ЗК. Відповідно до статей 1, 2, 4 ЗК набережні, де знаходиться спірна земельна ділянка, належать до земель загального користування населених пунктів та є державною власністю, а згідно із Законом від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» такі землі перебувають у віданні обласних, районних, міських, селищних рад народних депутатів. Судами було встановлено, що рішенням Ялтинського міськвиконкому від 12 березня 1969 р. земельні ділянки, включаючи і спірну, було надано Порту в тимчасове користування. Цим же рішенням Порт було зобов’язано як забудовника оформити відведення наданої земельної ділянки в натурі, зареєструвати її відвід в БТІ м. Ялти та затвердити це рішення на засіданні виконкому Кримської обласної ради народних депутатів. Ці зобов’язання позивач не виконав.

Таким чином, оскільки Порт у встановленому законом порядку не оформив відведену йому земельну ділянку, то він не став її належним користувачем. Враховуючи це, Міськрада відповідно до вимог ст. 19 ЗК обгрунтовано виділила її в користування ПП, яке належним чином оформило своє право землекористувача і стало у встановленому порядку платником земельного податку, сплачуючи його у повному обсязі. Виходячи з викладеного Верховний Суд України касаційну скаргу ПП задовольнив, постанову президії Вищого арбітражного суду України від 7 травня 2001 р. скасував, а постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду від 25 вересня 2000 р. залишив без зміни.

© 2017. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком