ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
47. Про наявність умислу на позбавлення життя з особливою жорстокістю може свідчити, зокрема, велика кількість ударів ножем у різні частини тіла, які завдавалися протягом тривалого часу України
 
 

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 7 серпня 2002 р. Б. на підставі ст. 42 КК 1960 р. засуджено за сукупністю злочинів, відповідальність за які передбачено п. «е» ст. 93 цього Кодексу та ч. 1 ст. 155 КК 2001 р. на 15 років позбавлення волі. Б. визнано винним у вчиненні таких злочинів. У період з 11 вересня по 20 листопада 2000 р., завідомо знаючи про вік свої племінниці К.К., яка не досягла статевої зрілості, він неодноразово вчиняв з нею статеві зносини. Увечері 22 листопада 2000 р. Б., розпиваючи спиртні напої з К.О., К.К. та Ч., під час сварки з останньою, на грунті неприязних стосунків, маючи умисел на її вбивство з особливою жорстокістю, з метою заподіяння особливих мучень і страждань протягом 30 хвилин завдав потерпілій 76 колото-різаних поранень у різні частини тіла, від яких вона померла на місці події.

У касаційній скарзі засуджений фактично визнав себе винним в умисному вбивстві потерпілої і розкаявся в цьому, зазначивши, що вчинив цей злочин у стані сильного душевного хвилювання, та просив ретельно розібратися в його діях і правильно їх кваліфікувати. Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга задоволенню не підлягає. Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про винність Б. у вчинені злочинів за зазначених у вироку обставин обгрунтовані об’єктивними доказами, які всебічно й повно перевірені судом із додержанням вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно з показаннями засудженого Б., даними ним у судовому засіданні, удари ножем він завдав, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, й умислу на вбивство потерпілої не мав. Водночас із показань К.К. в судовому засіданні видно, що ввечері 22 листопада 2000 р., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, Б. спочатку руками й ногами, а потім ножем неодноразово завдавав удари Ч. у різні частини тіла. надати потерпілій допомогу або викликати швидку допомогу б. заборонив. Уранці на підлозі у спальні вона, К.К., виявила труп Ч. Аналогічні показання щодо вбивства Ч. дав у судовому засіданні свідок К.О.

Як зазначено у протоколі відтворення обстановки та обставин події, б. на місці вказав на механізм і локалізацію заподіяних Ч. тілесних ушкоджень, розповів про обставини, які передували вчиненню вбивства. Відповідно до висновків судово-медичної експертизи у ч. виявлено 76 колото-різаних поранень, які у своїй сукупності належать до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя і здоров’я та перебувають у прямому причинному зв’язку з настанням смерті. У момент заподіяння цих ушкоджень Ч. могла відчувати фізичний біль. Доводи засудженого про вчинення ним убивства потерпілої в стані сильного душевного хвилювання є безпідставними.

Про наявність у Б. умислу на позбавлення життя потерпілої свідчить велика кількість ударів ножем у різні частини тіла, які були завдані свідомо, протягом тривалого часу під час сварки на грунті неприязних стосунків та в стані алкогольного сп’яніння. При цьому, незважаючи на сильний ступінь алкогольного сп’яніння потерпілої, вона була при свідомості, просила викликати швидку допомогу. Тому суд дійшов правильного висновку, що зазначені поранення викликали у Ч. особливі мучення та страждання, що охоплювалось умислом Б., і правильно кваліфікував його дії як умисне вбивство з особливою жорстокістю за п. «е» ст. 93 КК 1960 р.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу засудженого залишила без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 7 серпня 2002 р. — без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком