ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
5. Особа, яка одержала кредит, не вправі перекладати своє зобов’язання перед банком за кредитним договором на іншу особу
 
 

У червні 2000 р. Ш. звернулася в суд із позовом до виробничо-комерційного підприємства «Іва» (далі — ВКП) та Д. про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивачка зазначала, що з березня 1996 р. по квітень 1997 р. працювала у ВКП на посаді заступника директора з комерційної роботи. 11 липня 1996 р. взяла в Городнянському відділенні Ощадбанку кредит на невідкладні потреби в сумі 2 тис. грн. під 45 % річних. На прохання директора ВКП одержану суму кредиту внесла на рахунок каси підприємства, що підтверджується квитанцією приходного касового ордера від 12 липня 1996 р. Позику та нараховані банком відсотки виплачувало ВКП. До кінця строку договору кредит і нараховані відсотки виплачені банку не були.

31 серпня 1998 р. нотаріусом в інтересах Ощадбанку видано виконавчий напис про стягнення з Ш. заборгованості в сумі 1 тис. 633 грн. ВКП продовжувало виплачувати позику, і станом на 14 квітня 2000 р. залишок заборгованості складав по кредиту 1 тис. 285 грн. і по відсотках 69 грн.

У зв’язку з тим, що ВКП було визнано банкрутом, позивачка просила стягнути суму заборгованості на користь Ощадбанку з директора підприємства Д.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2000 р. позов задоволено. Постановлено стягнути з Д. на користь Городнянського відділення Ощадбанку заборгованість за кредитним договором, що оформлений на Ш.: по позиці 1 тис. 285 грн. і по відсотках 69 грн. (всього 1 тис. 354 грн., а також 51 грн. державного мита).

У касаційній скарзі Д. просить скасувати рішення суду у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу задовольнила з таких підстав.

Відповідно до ст. 374 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Суд установив, що на підставі кредитного договору між Городнянським відділенням Ощадбанку та Ш. склалися договірні правовідносини зі взаємними правами й обов’язками. На підставі іншої угоди про передачу грошової суми склалися договірні правовідносини між Ш. та ВКП і його директором Д. З матеріалів справи також вбачається, що між Городнянським відділенням Ощадбанку та ВКП або його директором Д. ніяких договірних правовідносин немає. Тому вимоги статей 161, 164 ЦК до зазначених сторін не можуть бути застосовані. Городнянське відділення Ощадбанку до участі у справі не притягувалось.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд помилково застосував статті 161, 164 ЦК, які не поширюються на зазначені правовідносини, тому постановлене судом рішення підлягає скасуванню. Виходячи з наведеного та враховуючи, що обставини справи встановлені судом повно і правильно, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2000 р. скасувала і постановила у справі нове рішення про відмову в позові Ш.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком