ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
61. Вищий арбітражний суд України дійшов помилкових висновків щодо суті спірних відносин і, відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд постановлених у справі рішень, безпідставно виходив з вимог закону про відшкодування шкоди, який не підлягав застосуванню у справі. Через це скарга на постанову заступника голови арбітражного суду області від 7 березня 2001 р. не розглядалася по суті
 
 
У вересні 2000 р. ДП «Спеціалізована пересувна механізована колона «Азов» ЗАТ «Південспецводмонтаж» (далі — ДП) звернулося в суд із позовом до ВАТ «Мелітопольгаз» (далі — ВАТ) про стягнення суми боргу. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що між ДП та ВАТ було укладено контракт від 14 березня 1997 р. та додаткову угоду від 15 грудня 1999 р., відповідно до яких ДП виконало роботи з електрохімзахисту газопроводів на суму 34 тис. 820 грн.
За згодою сторін у грудні 1999 р. в порядку часткових розрахунків були проведені взаємозаліки, в результаті чого погашено заборгованість на суму 8 тис. 844 грн. На вимогу позивача сплатити залишки заборгованості у сумі 25 тис. 975 грн. ВАТ відповіло відмовою, аргументуючи це тим, що зазначених контракту та додаткової угоди відповідач не підписував.

Оскільки ВАТ до часу звернення з позовом свої зобов’язання за контрактом та додатковою угодою не виконало, позивач просив стягнути з відповідача 25 тис. 975 грн.

Рішенням Арбітражного суду Запорізької області від 20 листопада 2000 р. був визнаний недійсним на майбутнє контракт на будівництво газопроводу, укладений 14 березня 1997 р. відділом капітального будівництва ВАТ і ДП, і відмовлено в задоволенні вимог про стягнення боргу. Це рішення залишене без зміни постановою першого заступника голови Арбітражного суду Запорізької області від 7 березня 2001 р.

Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. зазначене рішення та постанова залишені без зміни.

16 жовтня 2001 р. Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. за скаргою ДП. Скаргу мотивовано тим, що Вищий арбітражний суд України при розгляді справи не з’ясував предмет спору і виходив з вимог закону, який не поширюється на спірні правовідносини. Верховний Суд України касаційну скаргу задовольнив з таких підстав.

Вищий арбітражний суд України в оскарженій постанові зазначив, що судові інстанції, які розглядали справу, правильно встановили фактичні обставини у справі та правильно визнали недоведеною вину відповідача щодо заподіяної позивачу шкоди внаслідок несвоєчасного розрахунку за виконану роботу. Проте такі висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Суть позовних вимог полягала у стягненні заборгованості за виконані підрядні роботи відповідно до ст. 161 ЦК, що відображено в позовній заяві, а також у рішенні від 20 листопада 2000 р. та постанові від 7 березня 2001 р. Арбітражного суду Запорізької області.

Вимоги про відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язання, чи про відшкодування шкоди позивачем не були заявлені і судами не розглядалися.

Таким чином, Вищий арбітражний суд України дійшов помилкових висновків щодо суті спірних відносин і, відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд постановлених у справі рішень, помилково виходив з вимог закону про відшкодування шкоди, який не підлягав застосуванню у цій справі. Через це скарга на постанову заступника голови арбітражного суду області від

7 березня 2001 р. не розглядалася по суті.

За таких обставин Верховний Суд України постанову Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. скасував, а справу направив Вищому господарському суду України для розгляду в касаційному порядку.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком