ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
39-2001. У справі за клопотанням про визнання і виконання рішення Міжнародного морського та річкового арбітражного суду при БІНСА визнано, що зазначеним судом спір вирішено на підставі Міжнародного договору про передачу у Міжнародний морський та річковий арбітражний суд при БІНСА спорів, що виникають між судновласниками—учасниками Міжнародної асоціації судновласників Чорноморського басейну, від 5 травня 1998 р.
 
 
У липні 2000 р. в Одеський обласний суд надійшло клопотання від Азербайджанського державного Каспійського морського пароплавства (далі — пароплавство) про визнання і виконання на території України рішення Міжнародного морського та річкового арбітражного суду при БІНСА (далі — ММРАС при БІНСА) від 30 вересня 1999 р., яким зобов’язано Державну судноплавну компанію «Чорноморське морське пароплавство» (далі — судноплавна компанія) виплатити суму позову — 340 тис. 609 доларів 11 центів США, винагороду адвокату — 34 тис. доларів 91 цент та сплатити арбітражний і реєстраційний збори у сумі 8 тис. 760 доларів США. Посилаючись на те, що зазначене рішення добровільно боржником не виконується, пароплавство просило задовольнити його клопотання.

Ухвалою Одеського обласного суду від 20 жовтня 2000 р. клопотання задоволено.

У скарзі судноплавна компанія просила скасувати зазначену ухвалу як незаконну.

Заслухавши доповідача, пояснення представника пароплавства та перевіривши матеріали справи, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» (далі — Закон) цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ММРАС при БІНСА від 30 вересня 1999 р. судноплавну компанію зобов’язано виплатити пароплавству 340 тис. 690 доларів 11 центів США, винагороду адвокату — 34 тис. доларів 91 цент та сплатити арбітражний і реєстраційний збори у сумі 8 тис. 760 доларів США. Спір був вирішений цим судом на підставі Міжнародного договору про передачу у Міжнародний морський та річковий арбітражний суд при БІНСА спорів, що виникають між судновласниками—учасниками Міжнародної асоціації судновласників Чорноморського басейну, від 5 травня 1998 р. Цей договір був підписаний і сторонами у справі.

Порядок визнання та виконання рішень ММРАС при БІНСА визначений Конвенцією про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, укладеною в м. Нью-Йорку в 1958 р. (набула чинності для України 10 січня 1961 р.; далі — Конвенція), та Законом. Зокрема, згідно зі ст. 35 Закону арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було постановлено, визнається обов’язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та ст. 36.

Оскільки судноплавна компанія, зокрема її орган управління, знаходиться на території Одеської області, надходження клопотання про визнання і виконання зазначеного рішення до Одеського обласного суду не суперечило ні Конвенції, ні внутрішньому законодавству України.

Відповідно до ст. 5 Конвенції і ст. 36 Закону у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, лише за умови, що ця сторона подасть компетентній владі (компетентному суду) за місцем, де запитуються визнання й виконання, докази того, що: сторони в арбітражній угоді були за застосованим до них законом якоюсь мірою недієздатними або ця угода недійсна за законом, якому сторони підпорядкували цю угоду, а за відсутності в арбітражній угоді вказівки про нього — за законом держави, де рішення було постановлено; сторона, проти якої постановлено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла подати свої пояснення; дане рішення постановлене щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою або такою, що не підпадає під умови останньої чи арбітражного застереження в договорі сторін, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди чи арбітражного застереження; склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін чи, за відсутності такої, закону тієї держави, де мав місце арбітраж; рішення ще не стало обов’язковим для сторін чи було скасовано, або його виконання було зупинено компетентною владою (компетентним судом) держави, в якій воно було постановлене чи закон якої було застосовано.

Оскільки судноплавна компанія жодних доказів, які були б підставою для відмови у визнанні і виконанні зазначеного рішення на території України, не надала, обласний суд обгрунтовано задовольнив клопотання пароплавства. Викладені у скарзі доводи необгрунтовані.

Враховуючи, що ухвала Одеського обласного суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування немає, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила ухвалу без зміни, а скаргу судноплавної компанії — без задоволення.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком