ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
79. Шкода, заподіяна неповнолітнім у віці від 15 до 18 років, за відсутності
 
 
в нього майна або заробітку, достатнього для відшкодування, повинна бути відшкодована його батьками в дольовому порядку, якщо вони не доведуть, що вона сталася не з їх вини
Вироком Теплицького районного суду Вінницької області від 27 березня 2001 р. Р. засуджено за ч. 3 ст. 140 КК 1960 р. із застосуванням статей 44, 461 цього ж Кодексу на три роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на один рік. Цим же вироком засуджено С., щодо якого вирок не оскаржено і касаційного подання не внесено. Із С. та Р. солідарно стягнуто на користь К. 19 тис. 613 грн. на відшкодування заподіяної шкоди. Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Вінницького обласного суду від 23 травня 2001 р. вирок змінено: зменшено вартість викраденого майна до 15 тис. 663 грн. і суму, стягнуту з С. та Р. на відшкодування заподіяної матеріальну шкоду на користь К., — до 12 тис. грн.

Як визнав установленим суд, С. та Р. 31 грудня 2000 р. приблизно о 19-й годині 30 хвилин за попереднім зговором, умисно, з метою крадіжки майна громадян, шляхом пошкодження балконних дверей проникли в будинок К., звідки таємно викрали валюту на загальну суму 663 грн., а також п’ять коробок з отрутохімікатом «Регент» на суму 22 тис. 500 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 23 тис. 163 грн. Частково задовольняючи касаційну скаргу законного представника неповнолітнього Р. — Р.В., колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України зазначила таке.

У справі правильно визначено цивільного позивача — К., майно якого було викрадено з його будинку. Проте наведені у скарзі доводи про неправильне визначення цивільного відповідача та порядку відшкодування шкоди заслуговують на увагу. Матеріали справи свідчать про те, що на момент вчинення злочину (31 грудня 2000 р.) Р. тільки-но досяг 15 років (9 грудня 2000 р.), навчався в дев’ятому, а на час розгляду справи судом — у десятому класі й особистого майна або заробітку не мав. Відповідно до ст. 447 ЦК та роз’яснень, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р. № 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 р. № 13 та від 3 грудня 1997 р. № 12) «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», шкода, заподіяна неповнолітнім у віці від 15 до 18 років, за відсутності в нього майна або заробітку, достатнього для відшкодування, повинна бути відшкодована його батьками, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини. Якщо самі неповнолітні несуть солідарну відповідальність за заподіяну ними шкоду, то їхні батьки — дольову. При цьому як цивільних відповідачів слід притягувати обох батьків.

Судом першої інстанції наведених вимог закону не дотримано, тому колегією суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України судові рішення в частині визначення цивільного відповідача та порядку цивільної відповідальності скасовано, а справу в цій частині направлено на розгляд у порядку цивільного судочинства. Як зазначила судова колегія, суду належить відповідно до ст. 447 ЦК з’ясувати, чи є у неповнолітнього засудженого Р. майно або заробіток, достатні для відшкодування шкоди, і за їх відсутності покласти відшкодування шкоди на його батьків, яких притягти як цивільних відповідачів, якщо вони не доведуть, що шкода заподіяна не з їх вини. У цьому разі відповідно до п. 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України на них має бути покладено дольову відповідальність.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком