ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Відмову від несення обов’язків військової служби помилково визнано дезертирством
 
 
Вироком військового суду Севастопольського гарнізону від 18 травня 1999 р. К. засуджено за п. «в» ст. 241 КК на п’ять років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.

Ухвалою військового суду Військово-Морських Сил України від 15 червня 1999 р. призначене покарання пом’якшено із застосуванням ст. 44 КК до трьох років позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

К. визнано винним у тому, що він, не бажаючи служити у Збройних Силах України та з метою матеріально допомогти батькам, 15 червня 1997 р. самовільно залишив розташування військової частини, в якій проходив військову службу за контрактом. До моменту затримання 13 листопада 1998 р. він проводив час на свій розсуд — працював за наймом у приватних осіб, виїздив на заробітки в Російську Федерацію.

Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про перекваліфікацію дій К. з п. «в» ст. 241 на п. «а» ст. 243 КК у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. На обгрунтування протесту прокурор послався на те, що К. як особа, що проходить військову службу за контрактом, не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 241 КК. Суд цю обставину до уваги не взяв, внаслідок чого дав неправильну юридичну оцінку діям К. Військова колегія Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Висновок суду про винність К. у самовільному залишенні розташування військової частини з наміром ухилитися від несення передбачених контрактом обов’язків військової служби відповідає фактичним обставинам справи і обгрунтований дослідженими в судовому засіданні доказами, які докладно наведено у вироку. Проте, дослідивши всі обставини ухилення від цих обов’язків К., який, не маючи на те підстав, в односторонньому порядку припинив їх виконувати, суд дав цим діям засудженого невірну оцінку, внаслідок чого помилково кваліфікував їх за п. «в» ст. 241 КК.

У справі встановлено, що К. ухилився від несення обов’язків військової служби, яку проходив за контрактом. Диспозиція ж ст. 241 КК не передбачає відповідальності за дезертирство такої категорії військовослужбовців. Отже, К. не був суб’єктом цього злочину.

Оскільки дії К., пов’язані з ухиленням від несення передбачених контрактом обов’язків військової служби, фактично полягали в тому, що він, не маючи на те підстав, умисно припинив виконання цих обов’язків і тим самим заявив про свою відмову їх виконувати, то зазначені дії необхідно кваліфікувати за п. «а» ст. 243 КК, а не за п. «в» ст. 241 КК, як це зробив військовий суд гарнізону.

За таких обставин військова колегія Верховного Суду України вирок військового суду Севастопольського гарнізону від 18 травня 1999 р. і ухвалу військового суду Військово-Морських Сил України від 15 червня 1999 р. щодо К. змінила, перекваліфікувавши його дії з п. «в» ст. 241 КК на п. «а» ст. 243 КК та визначивши йому покарання із застосуванням ст. 44 КК у вигляді одного року позбавлення волі у виправно-трудовій колонії загального режиму.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком