ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
18. Відповідно до загальних правил ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення може застосовувати орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника
 
 

У липні 2000 р. С. звернулась у суд із позовом до управління освіти Львівської обласної державної адміністрації про визнання недійсним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, посилаючись на те, що відповідач неправомірно оголосив їй догану згідно з наказом від 30 травня 2000 р. № 335.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії з цивільних справ Львівського обласного суду від 27 листопада 2000 р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі С. просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та постановити нове — про задоволення позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи сторін, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що за контрактом, укладеним 4 липня 1997 р. Львівським обласним науково-методичним інститутом освіти (далі — ЛОНМІО) із С., її прийнято на посаду заступника директора з науково-методичної роботи. Наказом директора інституту від 28 квітня 2000 р. № 35-к на час його відпустки з 4 травня 2000 р. терміном на три календарних дні обов’язки директора були покладені на позивачку. Аналогічний наказ 3 травня 2000 р. видано начальником управління освіти.

4 травня 2000 р. С. видала наказ № 06-2 про перенесення робочого дня із 6 травня 2000 р. на 13 травня 2000 р.

17 травня 2000 р. управління освіти Львівської обласної державної адміністрації зобов’язало директора ЛОНМІО оголосити С. дисциплінарне стягнення за недотримання нею вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2000 р. № 717 «Про створення сприятливих умов для святкування 9 травня — Дня Перемоги».

Наказом директора інституту від 17 травня 2000 р. С. вказано на необхідність обов’язкового інформування вищого органу управління закладом про рішення щодо змін графіка роботи інституту.

Управління освіти наказом від 30 травня 2000 р. № 335 за порушення вимог зазначеної постанови Кабінету Міністрів, в якій йшлося про перенесення робочого дня працівників з понеділка 8 травня на суботу 6 травня 2000 р., оголосило в. о. директора інституту С. догану.

Відмовляючи С. у задоволенні позову, суд і судова колегія виходили з того, що позивачка, виконуючи обов’язки директора інституту та будучи призначеною на цю посаду наказом начальника управління освіти, порушила трудову дисципліну, тому стосовно неї повноважний орган — управління освіти — підставно застосував дисциплінарне стягнення. Однак при встановленні зазначених фактів суди порушили норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 147-1 КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка була призначена на посаду заступника директора ЛОНМІО за контрактом, укладеним з нею директором інституту на період з 4 липня 1997 р. до 31 серпня 2002 р. відповідно до положень підпункту 2.2 статуту ЛОНМІО від 24 березня 1992 р., яким передбачено право директора призначати і звільняти своїх заступників з посади.

Оскільки на час застосування управлінням освіти дисциплінарного стягнення до позивачки (30 травня 2000 р.) вона перебувала на посаді заступника директора, на яку була призначена директором інституту, то згідно з вимогами ст. 147-1 КЗпП право застосовувати до неї дисциплінарне стягнення мав лише директор інституту, а не це управління.

Постановлюючи рішення на підставі ст. 147-1 КЗпП, суд невірно її витлумачив, у зв’язку з чим неправильно вирішив спір, на що не звернула уваги судова колегія.

Враховуючи, що суд повно і правильно встановив обставини справи, однак неправильно застосував норму матеріального права, відповідно до п. 5 ст. 334 і ст. 340 ЦПК судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення без передання справи на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2000 р. та ухвалу судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 27 листопада 2000 р. скасувала, а позов С. задовольнила і визнала недійсним наказ управління освіти Львівської обласної державної адміністрації від 30 травня 2000 р. № 335 про оголошення позивачці догани.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком