ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
38. Завдання ударів ногами по тілу потерпілого, від яких настала його смерть, за відсутності доказів наявності умислу в особи на позбавлення потерпілого життя, суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК
 
 
Дніпровський районний суд м. Києва вироком від 24 травня 2005 р. засудив Б. за ч. 2 ст. 121 КК на вісім років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 187 цього Кодексу — на чотири роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно призначив вісім років позбавлення волі.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 8 вересня 2005 р. зазначений вирок змінив: виключив посилання суду на судимості Б. у 1994 та 1997 роках. У решті вирок залишено без змін.

Б. визнано винним у тому, що він 18 вересня 2004 р. о 22-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, через особисту неприязнь побив А., зав­давши йому по декілька ударів кулаком у голову та ногою в живіт, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких 22 вересня цього ж року А. помер.

19 вересня 2004 р. о 20-й годині Б. під час вживання спиртних напоїв з В. відкрито заволодів грошима останнього в сумі 80 грн і з метою утримання зазначених коштів завдав потерпілому удар кулаком у голову, заподіявши тому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

У касаційній скарзі захисник посилався на те, що судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням права засудженого на захист та інших вимог кримінально-процесуального закону. Він стверджував, що Б. злочинів, за які його засуджено, не вчиняв, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, котрим суд, крім того, не дав належної оцінки, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон. Захисник також зазначив, що апеляційний суд при розгляді справи не перевірив належним чином усіх доводів, що були наведені в його та засудженого апеляціях, і не усунув допущених судом першої інстанції недоліків. У зв’язку з наведеним захисник просив скасувати постановлені щодо Б. судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у задоволенні касаційної скарги захисника Б. відмовила з таких підстав.

Як убачалося із матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено, а висновки суду про винність Б. у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, свідок К. на досудовому слідстві та в судовому засіданні дав докладні показання про обставини побиття Б. потерпілого А. і заподіяння останньому таких тілесних ушкоджень, від яких той помер. Свої показання свідок підтвердив і при проведенні за його участю відтворення обстановки й обставин події, очної ставки з Б.

Інший свідок — Л. — послався у своїх показаннях на те, що під час інциденту між А. та Б. останній завдавав удари ногами по тілу потерпілого і при цьому один з ударів було завдано ногою зверху вниз.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи в А. виявлені тяжкі тілесні ушкодження живота, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких сталася смерть потерпілого.

Експерт у судовому засіданні повністю підтвердив висновок екс­пертизи і пояснив, що між отриманою потерпілим А. травмою живота та настанням його смерті є прямий причинний зв’язок. Крім того, експерт зазначив, що така травма при падінні виникнути не може.

Винність Б. у вчиненні ним розбійного нападу підтверджена даними, що містяться у показаннях потерпілого В., з яких видно, що 19 вересня 2004 р. під час розпиття спиртних напоїв Б. вихопив із кишені піджака В. 80 грн, а потім, завдавши йому удар кулаком в обличчя, з грошима втік.

Факт учинення Б. розбійного нападу підтверджений також показаннями свідків, висновком судово-медичної експертизи, іншими матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у задоволенні касаційної скарги захисника Б. відмовила.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком