ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
29-2001. До справи за скаргою на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні суддя долучає постанову нотаріуса щодо вчинення цих дій, а останній бере участь у справі як заінтересована особа (ст. 98 ЦПК України).
Відповідно до ст. 561 ЦК України після закінчення шести місяців із дня відкриття спадщини державний нотаріус має видати спадкоємцям, які її прийняли, свідоцтво про право на спадщину на все майно спадкодавця, незалежно від того, чи були повідомлені про смерть останнього інші його спадкоємці
 
 
У квітні 1998 р. К.А. звернувся до суду зі скаргою на дії нотаріуса, який відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері К.О. Заявник зазначав, що після смерті матері подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. У шестимісячний строк із дня відкриття спадщини інший спадкоємець — К.П. — не виконав жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини. Незважаючи на це, нотаріус запропонував йому одержати свідоцтво про право на спадщину не на все майно, а лише на 1/2. Вважаючи такі дії незаконними, К.А. просив зобов’язати нотаріуса видати йому свідоцтво про право на спадщину на все майно.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 7 травня 1998 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 8 червня того ж року, в задоволенні скарги було відмовлено.

Постановою президії Львівського обласного суду від 21 жовтня 1999 р. протест заступника Генерального прокурора України на зазначені судові рішення було залишено без задоволення.

Заступник Генерального прокурора України у новому протесті порушив питання про скасування постановлених у справі судових рішень і направлення її на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Постановлюючи рішення, районний суд виходив із того, що один зі спадкоємців першої черги — К.П. — не знав про відкриття спадщини, а тому нотаріус правомірно відмовив К.А. у видачі свідоцтва про право на спадщину на все спадкове майно.

Судова колегія та президія обласного суду з такими висновками погодились. Проте вони не є обгрунтованими.

Так, згідно зі ст. 561 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців із дня відкриття спадщини спадкоємцям, які прийняли її в установленому порядку. Оскільки у визначений законом термін спадщину прийняв лише К.А., нотаріус не вправі був відмовити йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на все майно.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» при відмові у вчиненні нотаріальної дії нотаріус не пізніше ніж у триденний строк виносить постанову про таку відмову.

Як роз’яснено у пунктах 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», для забезпечення правильного та своєчасного розгляду скарг суддя зобов’язаний, зокрема, витребувати постанову державного нотаріуса. Сам нотаріус бере участь у справі як заінтересована особа (ст. 98 ЦПК) і несе обов’язки та користується правами, передбаченими ст. 99 цього Кодексу.

На порушення зазначених положень нотаріусом не було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а судом не приймались міри до її витребування та належного повідомлення нотаріуса про розгляд справи.

За наявності таких недоліків рішення районного суду підлягає скасуванню. Судова колегія та президія обласного суду не взяли до уваги допущені судом першої інстанції порушення закону і залишили зазначене рішення без зміни.

Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України задовольнила, рішення Личаківського районного суду м. Львова, ухвалу судової колегії в цивільних справах та постанову президії Львівського обласного суду скасувала і направила справу на новий розгляд.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком