ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
12. Грошові та майнові внески засновників і членів господарських товариств до статутного фонду є власністю товариства і не можуть розглядатись як складова частина спільного сумісного майна подружжя. Відносини, які виникають при вирішенні питань щодо внесення і розміру цих внесків, регулюються Законом України «Про господарські товариства» та іншими відповідними нормативно-правовими актами, і дія законодавства про шлюб та сім’ю на них не поширюється
 
 

У січні 2001 р. Д.О. звернувся до суду з позовом про визнання недійсним відступлення частки в статутному фонді ТОВ АФ «Профі-Аудит» (далі — ТОВ). На обгрунтування своїх вимог позивач послався на такі факти. З відповідачкою Д.Г. він перебуває у зареєстрованому шлюбі. У лютому 2000 р. його дружина підписала установчий договір з К. та П. про створення ТОВ, де її частка в статутному фонді склала 30 %. У березні 2000 р. рішенням зборів засновників до складу останніх був прийнятий М., у зв’язку з чим частка в статутному фонді його дружини була зменшена на 10 %. Позивач вважає, що відступлення частки в розмірі 10 %, яка належала його дружині, без його згоди порушує його право власності на спільне майно подружжя, тому просив суд визнати таке відступлення частки в статутному фонді недійсним, поновити частку Д.Г. в розмірі 30 %, визнати незаконним рішення засновників від 3 березня 2000 р. та скасувати державну реєстрацію змін в установчих документах.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 квітня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Херсонського обласного суду від 30 травня 2001 р., позов Д.О. задоволено.

У касаційній скарзі М. просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов Д.О., суд виходив з того, що право власності на 30 % у статутному фонді ТОВ належить як Д.Г., так і Д.О., які на час перерозподілу часток перебували у зареєстрованому шлюбі, і згоди останнього на зменшення частки на 10 % отримано не було. Крім того, Д.Г. не внесла повністю свій вклад у статутний фонд, і тому відступлення частки в розмірі 10 % є недійсним.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 26 Закону від 7 лютого 1991 р. № 697-XII «Про власність» та ст. 12 Закону від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» товариство є власником грошових і майнових внесків засновників та учасників цього товариства. У зв’язку з цим майно господарського товариства не може розглядатись як складова частина спільного сумісного майна подружжя, і тому застосування судом законодавства про шлюб та сім’ю, а саме норм, що регулюють питання спільної сумісної власності подружжя, є необгрунтованим.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 квітня 2001 р. та ухвалу судової колегії в цивільних справах Херсонського обласного суду від 30 травня 2001 р. скасувала і направила справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком