ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-72. Суд вирішує справу за правилами гл. 31-А ЦПК України, коли йдеться не про захист суб’єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин, шляхом їх установлення й визнання, а про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами і порушених суб’єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій
 
 

У червні 2001 р. Г. звернулася в суд зі скаргою, в якій просила визнати бездіяльність службових та посадових осіб АТВТ «Радехівський цукровий завод» (далі — АТВТ; товариство) та Фонду державного майна України (далі — Фонд) такою, що порушує її право на пільговий викуп акцій, передбачений Державною програмою приватизації на 2000—2001 роки, затвердженою Законом від 18 травня 2000 р. (далі — Державна програма приватизації). У скарзі Г. зазначала, що протягом 1996—1998 рр. відбувалася приватизація АТВТ на пільгових умовах. Скориставшись цим, вона викупила частину акцій за приватизаційні майнові сертифікати і стала акціонером АТВТ. На даний час непроданими залишилися 6 млн. 984 тис. 526 акцій, що становить 10,02% статутного фонду. Цей пакет акцій було передано в управління Львівській обласній державній адміністрації.

Згідно з Державною програмою приватизації Фонд пропонував до продажу непродані акції АТВТ на організаційно оформлених ринках цінних паперів у встановленому порядку. Однак під час аукціонів на Українській міжбанківській валютній біржі акції не були продані через відсутність попиту. В такому випадку згідно з п. 57 Державної програми приватизації Фонд повинен був запропонувати акціонерам, які раніше придбали акції на пільгових умовах, викупити непродані акції за ціною на рівні половини їх номінальної вартості. Однак Фонд цих вимог не виконує і продовжує пропонувати зазначені акції на відкритих аукціонах.

Г. звернулася до АТВТ з проханням включити її у списки акціонерів, які мають право на додатковий викуп акцій підприємства, що не були продані на аукціонах, відповідно до п. 57 Державної програми приватизації, проте посадові особи товариства їй у цьому відмовили, а Фонд видав наказ від 21 травня 2001р. №852 про наступний продаж пакета акцій АТВТ на філії «Київський аукціонний центр «ДАК «НМАЦ». Посилаючись на зазначене, заявниця просила: визнати бездіяльність службових та посадових осіб АТВТ і Фонду такою, що порушує її права, передбачені Державною програмою приватизації; наказ Фонду від 21 травня 2001р. № 852 — незаконним; зобов’язати АТВТ і Фонд виконати вимоги п. 57 зазначеної Програми, запропонувавши акціонерам, які придбали акції товариства на пільгових умовах, викупити акції, що не були реалізовані в 2000 р. на біржі та аукціонах, за ціною на рівні половини їх номінальної вартості, а АТВТ— включити її, Г., у списки акціонерів, які мають право на такий викуп.

Рішенням Радехівського районного суду від 13червня 2001 р. скаргу Г. задоволено. Бездіяльність АТВТ і Фонду визнано такою, що порушує права заявниці щодо реалізації п. 57 Державної програми приватизації, та неправомірним наказ Фонду від 21 травня 2001 р. № 852 про продаж на відкритому грошовому регіональному аукціоні через «ДАК «НМАЦ» пакета акцій товариства. Фонд зобов’язано вилучити з переліків АТВТ пакети акцій, які підлягають продажу на організаційно оформлених ринках цінних паперів, та зняти з торгів пакет акцій у кількості 6 млн. 984 тис. 526штук (10,02 % статутного фонду), внести зміни в план розміщення акцій товариства, передбачивши продаж зазначеної кількості акцій відповідно до п. 57 Державної програми приватизації. АТВТ зобов’язано організувати проведення викупу непроданих акцій його акціонерами згідно із зазначеною програмою та включити Г. у списки акціонерів, які мають право на такий викуп.

Ухвалою судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Львівської області від 13 серпня 2001 р. рішення Радехівського районного суду від 13 червня 2001 р. скасовано, а скаргу залишено без розгляду. У касаційній скарзі заявниця просить ухвалу судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 13 серпня 2001 р. скасувати, а рішення Радехівського районного суду від 13 червня того ж року залишити без зміни, посилаючись на те, що апеляційним судом неправильно застосовано ст.2486 ЦПК, оскільки в даній справі немає спору про право. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в даному випадку є спір про право, а тому скарга повинна бути залишена без розгляду. Проте з таким висновком погодитись не можна.

При розгляді справ за правилами гл. 31-А ЦПК суди мають виходити з того, що вирішуються питання не про захист суб’єктивних прав, які виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом їх установлення й визнання, а про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами і порушених суб’єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій.

Оскільки спору про право немає, в апеляційної інстанції не було підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення скарги без розгляду. Немає й інших підстав для скасування цьогорішення. Так, п. 57 Державної програми приватизації передбачено, що державні органи приватизації протягом 2000 р. для забезпечення продажу 100 % акцій пропонують до продажу ще непродані акції певних об’єктів на організаційно оформлених ринках цінних паперів у встановленому порядку. Увипадку, якщо ці пакети не будуть продані, державний орган приватизації пропонує їх для викупу акціонерам, які придбали акції відповідних товариств на пільгових умовах, за ціною на рівні половини номінальної вартості акцій. Уразі відмови від придбання зазначених акцій державний орган приватизації вносить на загальні збори акціонерів питання про зменшення статутного фонду та анулювання таких акцій відповідно до статей 32, 39 Закону від 19вересня 1991 р. «Про господарські товариства». Тому з доводами посадових осіб Фонду про те, що суд неправильно витлумачив положення зазначеного пункту, погодитися не можна.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що бездіяльністю посадових осіб АТВТ і Фонду було порушено право заявниці на придбання акцій товариства на умовах, передбачених п. 57 Державної програми приватизації. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, погодитись ізпостановленим ним судовим рішенням неможна. Тому, керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу Г.задовольнила, ухвалу судової палати з цивільних справАпеляційного суду Львівської області скасувала, арішення Радехівського районного суду залишила в силі.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком