ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
7. Виходячи зі змісту ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» при відмові спадкоємця учасника товариства з обмеженою відповідальністю від вступу до цього товариства або відмові товариства прийняти спадкоємця до числа учасників останньому у грошовій або натуральній формі видається не внесений померлим учасником-спадкодавцем до статутного фонду вклад, а вартість частини майна товариства, пропорційна частці у статутному фонді, яка належала спадкодавцю, та належна йому частка прибутку, одержаного товариством у цьому ж році. Розмір виплат спадкоємцю може перевищувати розмір частки, яка належала спадкодавцю в статутному фонді, або бути меншим за неї чи взагалі не виплачуватися, якщо боргові зобов’язання товариства перевищуватимуть його активи
 
 

У лютому 2002 р. Г.Л., Г.О. і Г.Т. звернулися до суду із позовом до ТОВ «Тріумф-К» (далі — ТОВ) про стягнення вартості частини майна товариства, посилаючись на те, що вони є спадкоємцями трагічно загиблого Г.І., який був учасником цього товариства; частка спадкодавця в майні товариства становить 315тис. 53 грн., і ця сума їм повністю не виплачена. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 2 липня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2002 р., позов задоволено частково, а саме: постановлено стягнути з ТОВ на користь Г.Л. 40 тис. 414грн., Г.О. — 121 тис. 243 грн., Г.Т. — 40 тис. 414 грн.; також на відшкодування сплаченого державного мита на користь Г.Л. і Г.Т. — по 340 грн., Г.О. — 1 тис. 20грн.

У касаційній скарзі ТОВ, посилаючись на те, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити спадкоємцям Г.І. у задоволенні позову. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 55 Закону від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (далі — Закон) при реорганізації юридичної особи—учасника товариства або у зв’язку зі смертю громадянина—учасника товариства правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) останньому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню. Виходячи зі змісту зазначеної норми Закону при відмові спадкоємця від вступу до ТОВ або відмові товариства прийняти спадкоємця йому видається у грошовій або натуральній формі вартість частини майна товариства, пропорційна частці у статутному фонді, яка належала спадкодавцю, та належна останньому частка прибутку, одержаного товариством у цьому ж році до дня смерті спадкодавця, а не внесений ним до статутного фонду вклад. Розмір виплат спадкоємцям може перевищувати розмір частки, яка належала спадкодавцю в статутному фонді, бути меншим за неї або ж взагалі не виплачуватися, якщо боргові зобов’язання товариства перевищуватимуть його активи.

Вирішуючи спір, суд цих вимог Закону не врахував і стягнув з ТОВ на користь позивачів вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному фонді, яка належала спадкодавцю, у тому числі й внесений останнім до статутногофонду вклад. Як вбачається з аудиторського висновку від 25 травня 2000 р., який було зроблено аудитором П. на підставі балансу ТОВ, станом на 15 лютого 2000 р. вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному фонді, яка належала спадкодавцю, становила 315 тис. 53 грн., включаючи внесений ним до статутного фонду вклад. Ця ж вартість зазначена й у свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому позивачам 14 вересня 2000 р. державним нотаріусом. Така жвартість частини майна товариства, що належала спадкодавцю, визначена йсудом.

Крім того, виходячи з вартості майна товариства в сумі 480 тис. 500 грн. суд визначив зовсім іншу вартість частини майна товариства, пропорційну частці в статутному фонді, яка належала спадкодавцю, — 96 тис. 100 грн. Таким чином, задовольняючи частково вимоги позивачів, суд фактично двічі визначив вартість частини майна товариства, яка підлягала виплаті: в першому випадку— у розмірі 315 тис. 53 грн., що зазначена у свідоцтві про право на спадщину за законом та в аудиторському висновку від 25 травня 2000 р., а в другому — у розмірі 96 тис. 100 грн. Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права й порушили норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановлені у справі рішення скасувала, направивши справу на новий судовий розгляд.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком