ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Згідно з ч. 1 ст. 6 КК України злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння
 
 
Вироком Слов’янського міського суду Донецької області від 4 вересня 1998 р. C. засуджено за ч. 1 ст. 1961 КК на один рік позбавлення волі. На підставі п. «є» ст. 1 Закону від 24 липня 1998 р. «Про амністію» С. від відбування покарання звільнено.

У касаційному порядку справа не розглядалася.

С. визнано винним у злісному порушенні правил адміністративного нагляду, який було встановлено щодо нього постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 1997 р. на підставі п. «г» ст. 3 Закону від 1 грудня 1994 р. «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» (зі змінами від 15 лютого 1995 р.).

Постановою президії Донецького обласного суду від 18 серпня 1999 р. вирок щодо С. було скасовано, а справу закрито.

Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування постанови президії обласного суду, пославшись на те, що адміністративний нагляд щодо С. установлено правильно. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на 23 січня 1995 р., тобто на час вчинення С. злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2296 КК, адміністративного нагляду щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за один зі злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, передбачено не було. Доповнення п. «г» ст. 3 Закону від 1 грудня 1994 р. внесено Законом від 15 лютого 1995 р., тобто після вчинення С. зазначеного злочину.

Стаття 58 Конституції України закріплює один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права — закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що названі нормативні документи поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання ними чинності. Виняток із цього принципу допускається лише тоді, коли йдеться про пом’якшення або скасування відповідальності особи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КК злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до чинного кримінального законодавства України основною формою кримінальної відповідальності є покарання, що являє собою встановлену законом сукупність правових обмежень, в яких виявляються його властивості. Останні включають не тільки призначення судом конкретного виду і розміру покарання, а й умови його відбування, звільнення від нього та правові наслідки, якими є, зокрема, встановлення адміністративногоКнагляду.

Таким чином, встановлення щодо С. адміністративного нагляду на підставі п. «г» ст. 3 Закону від 1 грудня 1994 р., на який послався суд, погіршує становище засудженого порівняно з попередньою редакцією Закону.

За таких обставин суд безпідставно застосував п. «г» ст. 3 Закону, який не діяв на час вчинення С. злочину, а тому вирок Слов’янського міського суду від 4 вересня 1998 р. є незаконним. Постанова президії обласного суду є обгрунтованою, і підстав для її скасування немає.

Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України у справі С. залишила без задоволення.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком