ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-23. У справах про відшкодування шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я працівника, пов’язаним із виконанням останнім трудових обов’язків, за період з 1 квітня 2001 р. належним відповідачем має бути Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
 
 

У березні 1998 р. Н. звернувся в суд із позовом до Бердичівського держлісгоспу про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я. Позивач зазначав, що працював у відповідача трактористом і 20 листопада 1990 р. з вини відповідача одержав травму лівого ока. Згідно з висновком МСЕК від 14 березня 1991 р., його визнано інвалідом I групи із втратою 100 % професійної працездатності. Посилаючись на те, що спочатку відповідач виплачував йому щомісяця відшкодування втраченого заробітку, а потім відмовив у цьому, позивач просивстягнути втрачений заробіток, одноразову допомогу та відшкодувати моральну шкоду.

Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Дзержинського районного суду від 18 березня 1999 р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з Бердичівського держлісгоспу на користь Н. відшкодування втраченого заробітку за період із 20 жовтня 1997 р. по 13 березня 1999 р. в сумі 1 тис. 114 грн. і щомісяця по 64 грн., а також одноразову допомогу та моральну шкоду. Ухвалою судової колегії в цивільних справах Житомирського обласного суду від 5 травня 1999 р. рішення районного суду в частині стягнення одноразової допомоги та моральної шкоди скасовано і постановлено нове рішенняпро відмову в задоволенні цих вимог. У решті рішення суду залишено беззміни.

Постановою президії Житомирського обласного суду від 24 вересня 1999 р. рішення судової колегії цього суду в частині залишення рішення районного суду без зміни скасовано і направлено справу на новий розгляд.

Останнім рішенням Житомирського обласного суду від 5 червня 2001 р. позов Н. до Бердичівського держлісгоспу про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, задоволено частково. Постановлено стягнути з розрахункового рахунку Бердичівського держлісгоспу на користь Н. одноразово 820 грн. 96 коп., витрати на проїзд до медичних закладів у сумі 241 грн. 22 коп., на оплату праці адвоката — 250 грн., придбання ліків — 45 грн. 50 коп., а всього на загальну суму 1 тис. 357 грн. 68 коп. та щомісяця по 73 грн. 82 коп. — з 1 червня по 14 вересня 2001 р. У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Н. порушив питання про скасування постановленого рішення з посиланням на те, що суд недодержав норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 333 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права і не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішуючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини справи і застосував норми матеріального права, тому доводи касаційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

Разом з тим суд допустив істотне порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 3 «Прикінцевих положень» Закону від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», з 1 квітня 2001 р. відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація особам, які потерпіли до набрання чинності цим Законом і мали право на зазначені страхові виплати та соціальні послуги, провадяться Фондом соціального страхування; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їхніх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами, установами та організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника — Фондом соціального страхування.

Вирішуючи питання про стягнення щомісячних платежів на відшкодування шкоди за період з 1 червня по 14 вересня 2001 р., суд усупереч вимогам названого Закону не залучив до участі у справі як належного відповідача Фонд соціального страхування, що є безумовною підставою для скасування рішення в цій частині і направлення справи на новий судовий розгляд. У частині стягнення одноразово суми 820 грн. 96 коп., а також витрат на проїзд до медичних закладів, на придбання ліків та оплату праці адвоката рішення залишено без зміни. Керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Житомирського обласного суду від 5 червня 2001 р. в частині спору про відшкодування втраченого заробітку за період з 1 червня по 14 вересня 2001 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком