ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Спосіб убивства — заподіяння різними знаряддями злочину (молотком, ножем і каменем) значної кількості тілесних ушкоджень зі спричиненням потерпілому особливих страждань — та усвідомлення цієї обставини винною особою свідчать про вчинення останньою умисного вбивства з особливою жорстокістю. Позбавлення потерпілого життя без будь-якого приводу (з бажання виявити грубу силу та зазнати відчуттів, пов’язаних із убивством людини) кваліфікується як убивство з хуліганських мотивів
 
 
Вироком Дніпропетровського обласного суду від 16 березня 1999 р. Б. засуджено за пунктами «б», «е» ст. 93 КК на дев’ять років позбавлення волі у виховно-трудовій колонії загального режиму.

Б. визнано винним у тому, що 27 серпня 1998 р. він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, із хуліганських мотивів, бажаючи виявити грубу силу і зазнати відчуттів, які виникають при позбавленні життя людини, шляхом спричинення їй особливих фізичних страждань, вчинив у лісосмузі умисне вбивство неповнолітнього Ж.

При цьому Б., як визнав установленим суд, з метою позбавлення потерпілого життя та діючи з особливою жорстокістю, спочатку завдав Ж. не менше десяти ударів по голові заздалегідь наготовленим молотком, від чого потерпілий упав на землю. Усвідомлюючи, що насильство викликало сильний фізичний біль, і бажаючи подовжити фізичні страждання потерпілого, котрий ще подавав ознаки життя, Б. кухонним ножем, якого також наготував заздалегідь і мав при собі, завдав Ж. численні удари в шию, по очах, у живіт та по правій нозі. З метою довести свій умисел до кінця Б. завдав потерпілому знайденим на місці події каменем удар по голові.

Внаслідок цих дій Б. потерпілому було заподіяно колото-різані рани шиї та очей, різані рани ноги й живота з ушкодженням тонкого кишечника, численні рани голови і рук, а також переломи кісток склепіння та основи черепа з ушкодженням речовини головного мозку, від чого настала смерть потерпілого на місці події.

У поданій на вирок касаційній скарзі захисник засудженого порушив питання про перекваліфікацію дій Б. з пунктів «б», «е» ст. 93 на ст. 94 КК і пом’якшення покарання з тих мотивів, що засуджений не мав умислу на вчинення вбивства з особливою жорстокістю, а значна кількість тілесних ушкоджень була зумовлена його бажанням якнайшвидше позбавити потерпілого життя. Крім того, на думку захисника, Б. приховав дійсний мотив убивства, а суд необгрунтовано визнав, що злочин вчинено з хуліганських мотивів.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про винність Б. у вчиненні зазначених злочинних дій підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Як видно з матеріалів справи, Б. у стадії розслідування й судового розгляду справи визнавав, що він умисно вбив Ж., і докладно розповідав про обставини вчинення злочину та про свої дії щодо потерпілого.

Показання Б. узгоджуються з іншими розглянутими в судовому засіданні доказами, зокрема з показаннями свідків К. та М., яким Б. зразу ж після події розповів про вчинене ним убивство неповнолітнього Ж. Крім того, із показань свідків К. та Г. видно, що вони виявили труп Ж. у тому самому місці, на яке вказав Б.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, потерпілому було заподіяно забиті рани голови, численні переломи кісток склепіння й основи черепа, ушкодження мозку, колото-різані рани шиї та обличчя, проникну різану рану черевної порожнини і різану рану правої ноги. Смерть потерпілого настала від відкритої черепно-мозкової травми.

Правильним є також висновок суду щодо кваліфікації злочинних дій Б. за пунктами «б», «е» ст. 93 КК, який належним чином мотивовано у вироку.

Про хуліганський мотив убивства свідчить та обставина, що Б., виявляючи явну неповагу до суспільства, вчинив убивство неповнолітнього Ж. із бажання зазнати відчуттів, які виникають при позбавленні життя людини, про що він сам повідомив свідка К.

Особлива жорстокість, як обгрунтовано визнав суд у вироку, виявилась у способі позбавлення потерпілого життя. Так, Б. заздалегідь наготував, а також підібрав небезпечні знаряддя злочину, завдав потерпілому численних ударів молотком, ножем, каменем у різні частини тіла, умисно розрізав живіт і пошкодив ножем очі. При цьому, за висновком судово-медичної експертизи, прижиттєве заподіяння таким способом значної кількості тілесних ушкоджень викликало у потерпілого особливі фізичні страждання, і він намагався закритися від ударів руками, про що свідчать наявні у нього переломи пальців рук.

Враховуючи мотив, котрий спонукав Б. до вчинення злочину, і обраний ним спосіб позбавлення життя потерпілого, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала правильним висновок суду про те, що спричинення потерпілому під час вчинення вбивства особливих фізичних страждань охоплювалось умислом Б.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі захисника доводи про відсутність у Б. умислу позбавити потерпілого життя з особливою жорстокістю та про неправильне визначення судом мотиву вчиненого злочину є безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються наведеними доказами.

Не знайшла судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України і будь-яких підстав для перекваліфікації дій засудженого на більш м’який закон і для пом’якшення йому покарання, визнавши, що суд призначив неповнолітньому Б. покарання відповідно до вимог ст. 39 КК, з урахуванням характеру вчиненого ним тяжкого злочину, всіх обставин справи, у тому числі й тих, які пом’якшують відповідальність, та даних про особу винного.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 363, 364 КПК, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 16 березня 1999 р. щодо Б. залишила без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженогоК— без задоволення.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком