ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Вирішуючи питання про розмір відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, суд зобов’язаний врахувати обставини справи, матеріальний і сімейний стан відповідача та реальну можливість стягнути з нього визначену позивачем суму
 
 
Вироком Стрийського районного суду Львівської області від 12 січня 1999 р. Г. засуджено за ч. 1 ст. 215 KK на два роки виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у доход держави 20 % заробітної плати та позбавленням права Kерувати транспортними засобами на три роки. На відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної потерпілому В.І. та неповнолітньому потерпілому В.А., із засудженого стягнуто на Kористь В.І. 183 грн., а на відшкодування моральної шкоди — 7 тис. грн.

У Kасаційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком Г. визнано винним у тому, що він 19 вересня 1998 р., Kеруючи у стані легкого алкогольного сп’яніння власним автомобілем УАЗ-452, виявив неуважність до дорожньої обстановки, яка була ускладнена обмеженою видимістю, і на порушення вимог пунктів 1.2, 1.4, 2.8, 11.8 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Kабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094) виїхав на зустрічну смугу руху, по якій рухався мотоцикл під Kеруванням В.І. Внаслідок зіткнення транспортних засобів В.І. та його син В.А., 1990 року народження, який сидів у Kолясці мотоцикла, одержали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Голова Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну вироку в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди з таких підстав.

Вину Г. у вчиненні злочину, за який його засуджено, матеріалами справи доведено, і його дії вірно Kваліфіковано за ч. 1 ст. 215 KK. Разом з тим при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілим, суд усупереч вимогам ст. 454 Ц та роз’ясненням, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», не врахував усіх пом’якшуючих відповідальність обставин, зокрема тих, які характеризують ступінь вини Г. та його майновий стан.

Як установив суд, Г. вперше притягується до Kримінальної відповідальності, злочин, за який його засуджено, вчинив із необережності, щиро розкаявся у вчиненому, є батьком двох неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні й вихованні, і, Kрім того, має на утриманні матір похилого віку, Kотра є інвалідом, та дружину, що ніде не працює.

Із матеріалів справи вбачається, що Г. позитивно характеризується, має захворювання, лікування яких вимагає відповідних витрат. Заробітна плата Г. становить 91 грн., тому з урахуванням призначеної йому міри покарання та визначених судом стягнень виконання вироку в частині відшкодування моральної шкоди у зазначеному розмірі є нереальним.

Зважаючи на наведені обставини та недостатнє обгрунтування судом розміру стягнень на відшкодування моральної шкоди, судова Kолегія в Kримінальних справах Верховного Суду України зменшила його до 2 тис. грн.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком