ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-19. Якщо при звільненні працівника з ним не було проведено розрахунку в установлені строки з вини роботодавця, з останнього на користь працівника стягується середній заробіток за весь період затримки до дня фактичного розрахунку або до дня розгляду справи судом
 
 

16 травня 2001 р. К. звернувся до суду з позовом до АТВТ «Стахановський вагонобудівний завод» (далі — АТВТ) про стягнення компенсації заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 1 тис. 838 грн., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 888 грн. і витрат на юридичну допомогу в сумі 90 грн. Позивач послався на порушення відповідачем строків виплати заробітноїплати та наявність заборгованості перед ним у сумі 2тис. 762 грн. за період із 8 вересня 1997 р. по 27 травня 1999р. і просив стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 1 тис. 838грн. Крім того, К. просив стягнути 888 грн. компенсації, що становить різницю між середнім заробітком у відповідача та середнім заробітком за новим місцем роботи, у зв’язку із затримкою АТВТ розрахунку при звільненні, а також 90 грн., витрачених ним на юридичну допомогу.

Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 18 червня 2001 р. позов К. було задоволено в частині стягнення з відповідача компенсаціївтрати частини заробітної плати в сумі 1 тис. 838 грн. та витрат на юридичну допомогу в сумі 90 грн. Узадоволенні позовних вимог у частині стягнення компенсації середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

У касаційній скарзі К. просив скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні компенсації середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню в оскарженій частині з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.

Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Вразі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи. Відмовляючи К. у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, суд виходив із того, що вини відповідача в порушенні строків розрахунку немає. Проте такий висновок не може бути визнаний обгрунтованим, оскільки будь-яких доказів поважності причин несвоєчасного розрахунку відповідач не надав, а заперечення його представника щодо підстав для звільнення від відповідальності за ст. 117 КЗпП зводяться до порушенняпозивачем тримісячного строку зверненнядо суду.

Наявна в матеріалах справи довідка відділу державної виконавчої служби м. Стаханова від 27 травня 2001 р. про невиконання рішення комісії по трудових спорах АТВТ від 28 серпня 2000 р. № 771 щодо стягнення на користь К. заборгованості по заробітній платі у зв’язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку підприємства не охоплює всього періоду затримки розрахунку при звільненні позивача і може бути оцінена лише у сукупності з іншими доказами при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності вини відповідача.

Суд не врахував роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, — наступного дня післяпред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, судом порушено вимоги ст. 202 ЦПК, якою передбачено обгрунтування рішення лише тими доказами, які були предметом дослідження в судовому засіданні. Так, суд зазначив у рішенні, що вини АТВТ у порушенні строків розрахунку при звільненні позивача немає, оскільки з 1998 р. відповідач перебуває устані банкрутства. Проте будь-яких доказів порушення справи про банкрутство АТВТ у матеріалах справинемає. Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Стахановського міського суду в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком