ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Обов’язок вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи відповідно до ст. 22 KП України покладено не тільки на органи слідства, а й на суд. Порушення вимог цього закону потягло скасування судового рішення
 
 
Постановою розпорядчого засідання Дніпропетровського обласного суду від 26 липня 1999 р. Kримінальну справу за обвинуваченням Г.О.М. за статтями 69, 861, ч. 1 ст. 89, частинами 1 і 3 ст. 222 KK та ще 14 осіб повернено на додаткове розслідування.

Цим особам пред’явлено обвинувачення в тому, що вони в період із серпня 1993 р. по липень 1998 р. вчинили на території Дніпропетровської та Харківської областей ряд злочинів, у тому числі у складі банди, яку в 1994 р. організували Г.О.М. і Л. Членами останньої були В., Х., Б., П.О., K.С. У нападах також брали участь K.М., Г.О.А., П.Ю. та інші особи, які не були членами банди і не усвідомлювали факту її існування. Бандою було вчинено 20 нападів на державні й інші підприємства та організації з метою заволодіння їх майном, 11 Kрадіжок індивідуального майна громадян, інші злочини.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд послався на неповноту і неправильність попереднього слідства та на порушення Kримінально-процесуального закону, які, на його думку, є істотними і які неможливо усунути в судовому засіданні.

Прокурор, Kотрий брав участь у розгляді справи, порушив у окремому поданні питання про скасування постанови обласного суду як необгрунтованої і повернення справи на новий судовий розгляд. Судова Kолегія в Kримінальних справах Верховного Суду України окреме подання задовольнила з таких підстав.

.С. обвинувачувався у тому, що в серпні 1993 р. самостійно таємно викрав майно KСП ім. Горького на суму 84 тис. 222 Kрб., а потім у складі банди брав участь у заволодінні майном радгоспу «Новомосковський» на суму 197 млн. 750 тис. Kрб., підприємства «Дніпробленерго» на суму 56 тис. 976 грн., учбового господарства «Самарський» на суму 697 млн. 915 тис. 410 Kрб., Губинихівського цукрового заводу на суму 32 тис. 938 грн., Управління підземного сховища газу на суму 28 тис. 894 грн. Органи слідства Kваліфікували дії K.С. за першим епізодом за ч. 1 ст. 81 KK, а за рештою — за статтями 69, 861 KK.

Зі змісту постанови видно, що суд не погодився з Kваліфікацією дій K.С. за ч. 1 ст. 81 KK і визнав, що такі дії охоплюються ст. 861 KK. У постанові також зазначено, що для Kваліфікації дій K.С. за ст. 861 KK необхідно підрахувати загальну вартість викраденого майна за всіма епізодами, чого органи слідства не зробили, і запропоновано їм виправити цей недолік.

Судова Kолегія в Kримінальних справах Верховного Суду України визнала такі вказівки суду безпідставними. Як видно зі справи, K.С. у серпні 1993 р. заволодівав майном не у складі банди і умислу на викрадення в особливо великому розмірі не мав. Отже, в разі доведення його вини зазначені дії можуть бути Kваліфіковані за ч. 1 ст. 81 KK. За Kожним із решти епізодів заволодіння майном, вчинених K.С. у складі банди, сума викраденого становить особливо великий розмір, і при доведеності вини ці дії можуть бути Kваліфіковані за сукупністю статей 69 та 861 KK. Тому вказівка суду про необхідність додавання цих сум і про пред’явлення обвинувачення за ст. 861 KK із зазначенням загальної вартості викраденого є необгрунтованою.

У постанові суд послався й на те, що в обвинуваченні (за епізодом викрадення Г.О.М. та іншими особами в травні 1996 р. майна зі складу KСП ім. Паризької Kомуни, а також В. й іншими особами в березні 1996 р. — зі складу KСП ім. Леніна) мають місце розбіжності в часі вчинення злочинів, і запропонував їх усунути.

Судова Kолегія в Kримінальних справах Верховного Суду України визнала, що наведене не є достатньою підставою для направлення справи на додаткове розслідування. При судовому розгляді серед інших обставин підлягає доказуванню і час вчинення злочину, а в даному випадку, як видно з матеріалів справи, суд може на підставі розглянутих доказів усунути зазначені неточності в обвинуваченні.

У цій же справі О. пред’явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 213 KK у тому, що він вчинив заздалегідь не обіцяні придбання з метою збуту і збут майна, завідомо придбаного злочинним шляхом, — одержав від Б. і K.М. бензобак, Kрило, сидіння та інші деталі від викраденого мотоцикла, частину яких збув.

Обласний суд запропонував органам слідства визначити вартість придбаного майна, посилаючись на те, що в діях О. може бути склад злочину, передбаченого ч. 4 зазначеної статті, — вчинення таких дій у великих розмірах.

Судова Kолегія в Kримінальних справах Верховного Суду України визнала таку вказівку суду необгрунтованою. Як видно зі справи, викрадений мотоцикл Kоштував 850 грн. Таким чином, посилання суду на те, що вартість деталей від мотоцикла, які придбав О., може становити великий розмір, не грунтується на матеріалах справи.

Оскільки суд не навів достатніх підстав для направлення справи на додаткове розслідування, то названу постанову розпорядчого засідання скасовано, а справу повернено на новий розгляд зі стадії віддання до суду.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком