ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
22. Спір управління Пенсійного фонду України і суб’єкта господарювання про стягнення заборгованості за платежами до цього Фонду є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції з контролю за надходженням страхових внесків та інших платежів до Фонду. Тому вирішення такого спору належить до юрисдикції адміністративних судів
 
 
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2006 р. колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (далі — СТОВ) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2006 р. у справі за позовом прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Управління ПФУ в Ярмолинецькому районі Хмельницької об­лас­ті (далі — Управління ПФУ) до СТОВ про стягнення недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені, в с т а н о в и л а:

У квітні 2005 р. прокурор Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Управління ПФУ звернувся в суд з позовом до СТОВ про стягнення недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій та пені.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25 липня 2005 р., залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 12 січня 2006 р., позов задоволено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28 лютого 2006 р. касаційну скаргу СТОВ передано до Вищого адміністративного суду України з тих підстав, що даний спір відноситься до адміністративної юрисдикції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2006 р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25 липня 2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 12 січня 2006 р. відмовлено. Вказана ухвала мотивована тим, що даний спір підвідомчий господарським судам.

У скарзі СТОВ порушує питання про скасування ухвали Вищого адмі­ністративного суду України від 12 липня 2006 р. у зв’язку з неоднако­вим застосуванням судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Вищий адмі­ні­стративний суд України виходив з того, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, тому даний спір не відноситься до компетенції адмі­ністративних судів і підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Проте з висновками суду касаційної інстанції погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС справа адміністративної юрисдикції (далі — адміністративна справа) — це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, що здійснює владні управлінські функ­ції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення управлінь ПФУ в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, ви­пливає з Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 р. № 8-2*>.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Положення основними завданнями управління є:

1) облік платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (далі — страхові внески), збирання й акумулювання в районі (місті) страхових внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду;

2) забезпечення призначення і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства;

3) ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій;

4) забезпечення функціонування в районі (місті) автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до покладених на нього завдань управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій, громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові й позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Також ст. 106 Закону від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов’яз­ко­ве державне пенсійне страхування» право приймати рішення про сплату недоїм­ки зі страхових внесків надано саме територіальним органам ПФУ.

Отже, спір Управління ПФУ і суб’єкта господарювання про стягнення заборгованості за платежами до ПФУ є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції з контролю за надходженням страхових внесків та інших платежів до Фонду, і відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

Крім того, під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, визначений ч. 2 ст. 17 КАС, зазначена справа не підпадає.

Згідно з ч. 3 ст. 20 і ст. 210 КАС Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Таким чином, спір за участю відповідного управління ПФУ та суб’єкта господарювання про стягнення заборгованості за платежами до ПФУ має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2006 р. підлягає скасуванню, а справа — направленню на розгляд суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття ка­са­ційної скарги.

Керуючись статтями 241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а:

Скаргу СТОВ задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2006 р. скасувати, справу направити до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, перед­баченого п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС.
_______________________________________________
* Зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком