ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-53. Умисне вбивство визнається вчиненим за попереднім зговором групою осіб, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві особи і більше.

Відповідно до ст. 93 КПК витрати на стаціонарне лікування потерпілого стягуються з кожного із засуджених з урахуванням ступеня їхньої вини та майнового стану

 
 

Вироком судової колегії в кримінальних справах Черкаського обласного суду від 7 березня 2001 р. П.С. і П.Ю. засуджено кожного за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142 КК відповідно на чотири і сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а за ч. 2 ст. 17, пунктами «а», «і» ст. 93 КК П.С. на десять, а П.Ю. — на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 42 КК П.С. остаточно визначено покарання у вигляді 13, а П.Ю. — дев’яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Відповідно до ст. 43 КК до покарання П.Ю. приєднано один рік позбавлення волі — частину покарання, призначеного вироком від 19 жовтня 1999 р., і остаточно до відбування йому визначено десять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Постановлено стягнути з П.С. і П.Ю. солідарно на користь Шполянської районної лікарні (на відшкодування витрат на стаціонарне лікування Г.) 167грн. 16 коп.

П.С. і П.Ю. засуджено за вчинення таких злочинів.

Як установив суд, 22 червня 2000 р. П.С. і П.Ю. за попереднім зговором вчинили крадіжку індивідуального майна з проникненням у житло Б. на загальну суму 160 грн. 80 коп. Через три дні вони ж за попереднім зговором з метою заволодіння грошима Г. вчинили на подвір’ї будинку напад на неї, під час якого намагалися вбити її з корисливих мотивів, але позбавити потерпілу життя їм не вдалося з причин, що не залежали від їхньої волі. Як визнав у вироку суд, під час нападу П.С. здавлював шию Г. руками і затуляв їй рота, а потім, продовжуючи реалізовувати умисел на вбивство, повалив потерпілу на землю й ударив кухонним ножем у шию, спричинивши їй тяжке тілесне ушкодження. П.Ю. в цей момент згідно зрозробленим ними планом чекав за будинком Г., коли П.С. вб’є її, після чого він мав зайти в будинок і заволодіти грошима. Проте вони були змушенівтекти, оскільки на крики пораненої Г. до них став наближатисяїїсусід.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг засуджених, у яких порушувалося питання про перекваліфікацію їх дій та пом’якшення покарання, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України частково їх задовольнила з таких підстав. Висновок суду про доведеність винності П.С. та П.Ю. у вчиненні злочинних дій щодо Г. та незаконному вилученні індивідуального майна Б. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим. Злочинні дії П.С. і П.Ю. за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 142 КК, а П.С. — за ч. 2 ст. 17, п. «а» ст. 93 КК кваліфіковано вірно.

Разом з тим суд без достатніх підстав визнав у вироку, що замах на вбивство Г. було вчинено ними за попереднім зговором, і кваліфікував їхні дії ще й за п. «і» ст. 93 КК. Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 175 постанови від 1 квітня 1994 р. № 1 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини», умисне вбивство визнається вчиненим за попереднім зговором групою осіб, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше особи.

Із матеріалів справи вбачається, що між П.С. і П.Ю. була домовленість про вчинення нападу на Г. та її вбивства, що мав здійснити П.С. без участі П.Ю., який після цього повинен був зайти в будинок потерпілої і забрати там гроші, оскільки йому було відомо, де вони знаходяться. Отже, за домовленістю П.Ю. не повинен був брати безпосередньої участі в позбавленніГ.життя.

Суд визнав установленим, що, діючи згідно з попередньою домовленістю, П.Ю. залишався за будинком потерпілої і чекав, коли П.С. уб’є її, щоб потім заволодіти грошима, які знаходилися в будинку. Тобто за висновком суду, який відповідає фактичним обставинам справи, під час вчинення замаху на вбивство потерпілої П.Ю. не спостерігав за Г., іншими особами чи обстановкою з метою забезпечити реалізацію спільного умислу на вбивство, а П.С. діяв самостійно, не розраховуючи на будь-яку допомогу з боку П.Ю.

Тому вирок у цій частині змінено, кваліфікацію дій засуджених за п. «і» ст. 93 КК із нього виключено. Дії П.Ю., який, як установлено у справі, був ініціатором вчинення вбивства Г. з метою заволодіння її грошима і який схилив П.С. до вчинення цього злочину, перекваліфіковано з ч. 2 ст. 17, п. «а» ст. 93 КК на ч. 5 ст. 19, ч. 2 ст. 17, п. «а» ст. 93 КК.

Одночасно з урахуванням виключення з вироку зазначеної обтяжуючої обставини вбивства, позитивних даних про особу П.С. до вчинення цих злочинів, його молодого віку і того, що злочини він вчинив уперше, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала за можливе пом’якшити йому покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Що стосується покарання, призначеного П.Ю., який раніше вже вчиняв корисливі злочини, то судова колегія визнала його справедливим і підстав для його пом’якшення не знайшла. У порядку ст. 363 КПК судова колегія зазначила, що стягнення судом із засуджених витрат на стаціонарне лікування потерпілої Г. солідарно є помилковим.

Відповідно до роз’яснень, які дав Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 7 липня 1995 р. № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», у разі вчинення злочину групою осіб витрати на стаціонарне лікування потерпілого стягуються відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК з кожного засудженого окремо з урахуванням ступеня їхньої вини та майнового стану.

У зв’язку з цим вирок і в цій частині підлягає зміні. З урахуванням ступеня вини П.С. і П.Ю. у вчиненні злочину щодо потерпілої Г. та майнового стану кожного з них судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України стягнула на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої Г. 100 грн. з П.С. і 67 грн. 16 коп. — з П.Ю.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком