ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-15. Працівник, який подав заяву про розірвання трудового договору за власним бажанням, має право відкликати свою заяву до видання наказу про його звільнення
 
 

2 червня 1999 р. Т., звернувшись у суд із позовом до акціонерного товариства «Канівський сирзавод» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, просила поновити її на посаді головного технолога, оскільки вона, написавши 18 травня 1999 р. під тиском з боку керівника заяву про звільнення за власним бажанням з 19 травня 1999 р., наступного дня відкликала її, однак того ж дня, тобто 19 травня 1999 р., її ознайомили з наказом про звільнення з роботи з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП.

Рішенням Канівського міського суду від 21 березня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Черкаського обласного суду від 25 квітня 2001 р., в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Т. просила скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами матеріального і процесуального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що Т. було звільнено з роботи з дати, про яку вона просила, і порушень вимог ст. 38 КЗпП при звільненні позивачки відповідачем не допущено. Враховано було й те, що на місце позивачки відповідач призначив нового працівника, якому відповідно до чинного законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що Т. дійсно 18 травня 1999 р. о 20-й годині подала заяву про звільнення за власним бажанням. Цей факт відповідачем не оспорюється. Однак уранці 19 травня 1999 р., до початку робочого дня, позивачка відкликала цю заяву, зазначивши, що написала її внаслідок погроз з боку директора і тимчасової слабкості.

Суд установив також, що Т. 19 травня 1999 р. була на роботі, з наказом про звільнення з роботи її ознайомили в цей же день о 16-й годині. На порушення вимог ст. 40 ЦПК суд не перевірив і не дав належної оцінки поясненням позивачки про те, що в останній робочий день вона вранці, о 7-й годині, попередила усно директора, що відкликає заяву про звільнення, і залишила про це письмову заяву секретарю. Не врахував суд і того, що день звільнення позивачки збігається з останнім робочим днем і вона мала право в цей день відкликати заяву. Висновок суду щодо неможливості поновлення позивачки на роботі ще й з тих підстав, що на її місце вже призначено іншого працівника, якому згідно із законодавством не може бути відмовлено в укладенні трудового договору, не обгрунтований відповідними доказами та нормами матеріального права.

Оскільки при постановленні судових рішень були допущені порушення матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, зазначені судові рішення підлягають скасуванню, а справа— направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Канівського міського суду та ухвалу судової колегії в цивільних справах Черкаського обласного суду скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком