ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-6. Згідно зі статтями 128, 129 ЖК України в особи виникає право користування жилою площею в гуртожитку, якщо вона вселилась туди на підставі спеціального ордера, виданого відповідно до спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та профспілкового комітету, оскільки цей документ є єдиною підставою для вселення на надану в гуртожитку жилу площу
 
 
У травні 2001 р. АТВТ «Юженергобуд» звернулося в суд із позовом до Р. про виселення її з кімнати гуртожитку в м.Южноукраїнка Миколаївської області, посилаючись на те, що вона вселилась туди самовільно, з порушенням установленого законом порядку. <p>Рішенням Южноукраїнського міського суду від 13червня 2001 р. позов було задоволено.

Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області від 11 липня 2001р. зазначене рішення було скасовано і постановлено нове, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить рішення колегії суддів судової палати апеляційного суду скасувати у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду й ухвалюючи нове — про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачка проживала у спірній кімнаті з відома уповноваженого представника власника, постійно оплачувала своє проживання, а тому висновок міського суду про її самовільне вселення не відповідає обставинам справи. Проте рішення апеляційного суду не є обгрунтованим. Згідно зі статтями 128, 129 ЖК жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету, і на його підставі громадянинові видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Суд установив, що рішення щодо надання позивачці спірної кімнати не приймалось і ордер їй не видавався. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачка вселилась у спірну кімнату з порушенням установленого порядку і тому підлягає виселенню. Рішення цього суду відповідає вимогам закону та обставинам справи і було скасоване судом апеляційної інстанції помилково. Враховуючи наведене та керуючись статтями 334, 338 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу задовольнила, рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області скасувала, а рішення Южноукраїнського міського суду залишила в силі.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком