ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-27. Переселені після 1945 р. на територію України з території інших країн особи, які народилися після 31 грудня 1932 р., відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» можуть бути віднесені до числа учасників війни за наявності документів або інших доказів, що підтверджують їх роботу в період війни
 
 

У січні 2001 р. К. звернувся до суду зі скаргою на дії відділу соціального захисту населення Франківського району м. Львова. У скарзі він просив визнати неправомірною відмову посадових осіб відділу соціального захисту населення в наданні йому статусу учасника війни, посилаючись на те, що в 1946 р. він був переселений з території Польщі на територію України, а зазначеною відмовою порушуються його права, передбачені Законом від 22 жовтня 1993 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — Закон). Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 18 червня 2001 р., в задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі К. просив скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону до учасників війни належать, крім інших осіб, визначених цим Законом, також особи, які після 1945 р. були переселені на територію України з територій інших країн.

Особам, які народилися після 31 грудня 1932 р., статус учасника війни може бути встановлено лише за наявності документів та інших доказів, що незаперечно підтверджують факт роботи в період війни.

Суд установив, що К. народився 5 листопада 1935 р., у 1946 р. він разом із членами сім’ї був переселений з території Польщі на територію України. Звернувшись до комісії з розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника війни, К. не надав документів, які незаперечно підтверджують факт його роботи в період війни. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що відмова комісії в наданні К. статусу учасника війни відповідає вимогам Закону. При встановленні зазначених фактів суд не порушив норм процесуального права. Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу К. відхилила.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком