ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Рішення суду про зобов’язання підприємства скласти акт про нещасний випадок з працівником на виробництві скасовано, оскільки суд не врахував, що згідно з Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях у разі нещасних випадків, що сталися внаслідок отруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їх дії, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах чи неправильним їх зберіганням і транспортуванням, акт за формою Н-1 про нещасний випадок не складається і цей нещасний випадок на облік не береться
 
 

Рішення суду про зобов’язання підприємства скласти акт про нещасний випадок з працівником на виробництві скасовано, оскільки суд не врахував, що згідно з Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях у разі нещасних випадків, що сталися внаслідок отруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їх дії, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах чи неправильним їх зберіганням і транспортуванням, акт за формою Н-1 про нещасний випадок не складається і цей нещасний випадок на облік не береться

Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України
від 14 березня 2002 р.
(в и т я г)

У квітні 1998 р. С. звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (далі — ВАТ), прохаючи зобов’язати відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві. Позивач зазначав, що згідно з актом комісії зі спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком, який стався 5 січня 1998 р. на теплоході «С. Васильєв» через відсутність на його борту технологічних карт та інструкцій про порядок зачистки деталей, приладів, промивання шлангів при проведенні газозварювальних робіт, а також незадовільну організацію зберігання, транспортування і безпечного використання метилового спирту та розпивання потерпілими — членами екіпажу — під час рейсу спиртних напоїв, у тому числі метилового спирту, електрозварювальник Ч. помер, отруївшись метиловим спиртом, а сам позивач втратив зір.

Члени комісії територіального управління Державного нагляду за охороною праці запропонували президенту ВАТ взяти цей нещасний випадок на облік та відшкодувати потерпілим шкоду. Проте відповідач відмовився взяти на облік цей нещасний випадок та скласти акт за формою Н-1.

Позивач, посилаючись на те, що він особисто спиртні напої не вживав, а метиловий спирт вжив випадково, оскільки той зберігався у пляшках, схожих на пляшки з мінеральною водою, яку він і мав намір випити, тому отруєння алкоголем сталося внаслідок неправильного зберігання та транспортування метилового спирту, просив зобов’язати відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві. Pішенням Ізмаїльського міського суду від 18 жовтня 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії з цивільних справ Одеського обласного суду від 26 червня 2001 р., позов задоволено. Зобов’язано відповідача скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, який стався 5 січня 1998 р. з членами екіпажу теплоходу «С. Васильєв», у тому числі й з С.

У касаційній скарзі ВАТ просило ці рішення скасувати як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального права, зокрема Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 623; далі — Положення), та постановити рішення про відмову в задоволенні позову.

Дослідивши наявні матеріали, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України вирішила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що відповідачем не доведено навмисне вживання метилового спирту позивачем, що призвело до нещасного випадку. Крім того, згідно з пунктами 60, 64 Статуту служби на судах Міністерства морського флоту (далі — Статут) капітан судна несе відповідальність за дотримання техніки безпеки, пожежної безпеки і санітарних правил на борту, чого ним зроблено не було, що й призвело до вживання метилового спирту позивачем і, зрештою, до нещасного випадку.

Проте таких висновків суд дійшов, не взявши до уваги доводів відповідача про те, що згідно з п. 175 Статуту позивач як старший механік за посадою є заступником капітана з технічної експлуатації судна, несе відповідальність за технічний стан корпусу та технічних засобів судна. Він же є начальником служби технічної експлуатації та відповідає, зокрема, за матеріально-технічне постачання і ремонт судна. Саме позивач отримав метиловий спирт, роздав його підлеглим за призначенням і з ними вживав цей спирт, що й призвело до втрати ним зору.

Крім того, згідно з п. 5 Положення не складається акт за формою Н-1 та не береться на облік нещасний випадок, що стався через отруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їхньої дії, якщо це не викликано застосуванням зазначених речовин у виробничих процесах чи неправильним їх зберіганням і транспортуванням.

З акта спеціального розслідування нещасного випадку від 5 травня 1998 р. випливає, що однією з причин нещасного випадку є порушення членами екіпажу трудової дисципліни, а саме розпивання на робочому місці спиртних напоїв, у тому числі метилового спирту.

З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28 березня 1998 р. вбачається, що нещасний випадок з позивачем не пов’язаний із безпосереднім застосуванням метилового спирту у виробничих цілях або неправильним його зберіганням, оскільки С. був відповідальним за його зберігання. Нещасний випадок трапився з вини самих потерпілих внаслідок розпивання під час рейсу спиртних напоїв, зокрема й метилового спирту.

За таких обставин, коли доводи відповідача безмотивно не взяті до уваги, а вони мають важливе значення для правильного вирішення справи, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України, керуючись статтями 334, 340 ЦПК, рішення Ізмаїльського міського суду від 18 жовтня 2000 р. та ухвалу судової колегії з цивільних справ Одеського обласного суду від 26 червня 2001 р. скасувала і направила справу на новий розгляд у суд першої інстанції.

© 2017. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком