ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Положення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України «Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум» не виключають можливості заявлення цими особами позовів про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за правилами гл. 40 ЦК України
 
 
У травні 1996 р. П. пред’явив позов до Міністерства оборони України та Павлоградського міського військового комісаріату про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Позивач зазначав, що в грудні 1992 р. він був призваний для проходження строкової служби. 31 березня 1993 р. під час обстеження у нього було виявлено захворювання, одержане в період проходження служби. Згідно з актом огляду обласного центру МСЕК від 14 лютого 1995 р., у нього встановлено втрату 25 % професійної працездатності. Оскільки заподіяння шкоди мало місце при виконанні службових обов’язків, П. просив задовольнити його позов.

Рішенням Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 1997 р. в позові було відмовлено.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування зазначеного рішення і направлення справи на новий розгляд. Президія Дніпропетровського обласного суду визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що на позивача як військовослужбовця поширювалась дія ст. 16 Закону від 20 грудня 1991 р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. «Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум», які регулюють питання виплати страхового відшкодування. Проте позов було заявлено не про виплату страхового відшкодування, а про відшкодування шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться в установленому законодавством порядку.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 10 постанови від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», заподіяна ушкодженням здоров’я шкода відшкодовується за правилами гл. 40 ЦК, якщо чинним законодавством не передбачено інше. Зазначені вимоги поширюються і на військовослужбовців та військовозобов’язаних, призваних на збори, в разі заподіяння їм шкоди при виконанні службових обов’язків. Суд при розгляді справи цього не врахував і помилково послався на норми, що регулюють виплату страхового відшкодування.

Крім того, у позові П. вказав як відповідачів Міністерство оборони і Павлоградський міський військовий комісаріат. Однак назване міністерство до участі у справі не залучалось, його не було повідомлено про розгляд справи, який відбувся за відсутності представника міністерства, рішення щодо міністерства не постановлювалось.

Виходячи з наведеного президія Дніпропетровського обласного суду протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, рішення Павлоградського міського суду скасувала і направила справу на новий розгляд.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком