ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
36-2001. Задовольняючи клопотання щодо визнання і виконання на території України рішення іноземного суду про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в іноземній валюті, компетентний суд України має в резолютивній частині ухвали зазначити суми, що підлягають стягненню, в українських гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день розгляду справи
 
 
Рішенням Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 січня 1998 р. на користь Д.А. з Д.Я. було стягнено щомісячно по 200 руб. починаючи з 17 листопада 1997 р. по 9 березня 1998 р., а також на утримання дочки Л., 1992 року народження, аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітної плати починаючи з 17 листопада 1997 р. і до повноліття останньої, додаткові витрати для придбання ортопедичного взуття для неї в сумі 821 руб. 27 коп. та 480 руб. державного мита. Крім того, рішенням цього ж суду від 27 травня 1998 р. з Д.Я. стягнено на користь Д.А. аліменти на її утримання в розмірі 150 руб. щомісячно починаючи з 20 квітня 1995 р. до досягнення дочкою Л. 18 років і 82 руб. державного мита.

Громадянка Російської Федерації Д.А. звернулася з клопотанням про виконання на території України зазначених рішень суду, оскільки боржник проживає в м. Львові.

Ухвалою Львівського обласного суду від 21 березня 2000 р. клопотання задоволено: дозволено примусове виконання на території України зазначених рішень Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації, стягуючи з Д.Я. відповідні кошти за офіційним курсом НБУ надень виконання.

У скарзі в порядку нагляду на зазначені судові рішення Д.Я. просив зупинити виконання ухвали суду до вирішення питання щодо умов їх виконання.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 54 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеної державами—членами СНД у м. Мінську 22 січня 1993 р. і ратифікованої в Україні Законом від 10 листопада 1994 р., суд, який розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що передбачені цією Конвенцією умови додержано. У такому випадку суд постановлює рішення про примусове виконання.

Суд вірно встановив, що рішення Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 січня 1998 р. та від 27 травня того ж року набрали законної сили, відповідачеві належним чином було вручено виклик до суду, рішення суду раніше на території Російської Федерації не виконувалися. Зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні довідками суду, який постановив рішення, а також запереченнями Д.Я. на позови про стягнення аліментів.

Проте, постановлюючи резолютивну частину ухвали, суд не врахував, що тверді грошові зобов’язання виникли з аліментних правовідносин і на території України вони мають виконуватись в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ. На підставі ухвали про дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду видається виконавчий лист, тому суд у резолютивній частині рішення повинен був визначити зазначені суми у гривнях за офіційним курсом НБУ щодо російського рубля на день розгляду справи. Оскільки резолютивна частина рішення цих даних не містить, то відповідно до ст. 326 ЦПК ухвала суду підлягає скасуванню.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України вважає за необхідне відповідно до п. 3 ст. 326 ЦПК вирішити питання по суті, задовольнивши клопотання, і дати дозвіл на примусове виконання рішень зазначеного суду Російської Федерації на території України з викладенням їх змісту та визначенням сум, що підлягають стягненню в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ щодо російського рубля (згідно з довідкою, виданою департаментом валютного регулювання НБУ, на 23 серпня 2000 р. 10 російських рублів = 1,9626 грн.).

Доводи скарги про те, що суд не врахував, що рішення були постановлені з грубим порушенням закону, не заслуговують на увагу, оскільки клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів суд розглядає у визначених останніми межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до них будь-які зміни.

Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу Д.Я. задовольнила частково, ухвалу Львівського обласного суду скасувала і вирішила питання по суті, задовольнивши клопотання громадянки Російської Федерації Д.А.: дозволила примусове виконання на території України рішення Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 січня 1998 р., яким на користь Д.А. з Д.Я., 1951 року народження, уродженця м. Мукачева Закарпатської області України, котрий проживає в м. Львові, працює в університеті «Львівська політехніка», стягнено щомісячно по 39 грн. 25 коп. починаючи з 17 листопада 1997 р. по 9 березня 1998 р., а також аліменти на утримання дочки Л. в розмірі 1/4 всіх видів заробітної плати починаючи з 17 листопада 1997 р. і до повноліття останньої, додаткові витрати для придбання ортопедичного взуття для неї в сумі 161 грн. 18 коп. та 94 грн. 20 коп. державного мита; дозволила примусове виконання на території України рішення зазначеного суду Російської Федерації від 27 травня 1998 р., яким з Д.Я. стягнено на користь Д.А. аліменти на її утримання в розмірі 29 грн. 43 коп. щомісячно починаючи з 20 квітня 1995 р. до досягнення дочкою Л. 18 років та 16 грн. 9 коп. державного мита.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком