ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Відповідно до Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням ними трудових обов’язків, укладеної 9 вересня 1994 р. у м. Москві Україною, Російською Федерацією та іншими державами, у справах про відшкодування зазначеної шкоди компетентним є суд Сторони цієї угоди, на території якої мала місце подія, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, або суд Сторони, на території якої проживають особи, котрі мають право на відшкодування шкоди, за вибором потерпілого
 
 

Відповідно до Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням ними трудових обов’язків, укладеної 9 вересня 1994 р. у м. Москві Україною, Російською Федерацією та іншими державами, у справах про відшкодування зазначеної шкоди компетентним є суд Сторони цієї угоди, на території якої мала місце подія, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, або суд Сторони, на території якої проживають особи, котрі мають право на відшкодування шкоди, за вибором потерпілого

Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України
від 21 березня 2002 р.
(в и т я г)

У 1997 р. П. звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Іжмаш» про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, посилаючись на те, що, працюючи у 1952—1954 рр. у відповідача, отримала захворювання, в результаті якого за висновком ЛТЕК визнана інвалідом ІІ групи з втратою професійної працездатності.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 8 липня 1999 р. провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі П. просила скасувати зазначену ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК, суд виходив з того, що вона не підлягає розгляду в судах України. При цьому, посилаючись на статті 20, 42 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., підписаної у м. Мінську та ратифікованої Законом від 10 листопада 1994 р. № 240/94-ВР (далі — Конвенція), та на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням ними трудових обов’язків, підписану Україною, Росією та іншими державами у м. Москві 9 вересня 1994 р. (далі — Угода), суд вважав, що справа підлягає розгляду в суді Росії, на території якої мала місце подія, що є підставою для відшкодування шкоди.

Однак такий висновок зроблено судом помилково у зв’язку з неправильним застосуванням зазначених норм законодавства.

Так, ч. 1 ст. 20 Конвенції (ч. I розд. II) передбачено, що позови до юридичних осіб потрібно пред’являти до суду тієї держави, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, якщо частинами ІІ—V цього розділу Конвенції не передбачене інше.

У ст. 42 Конвенції (ч. IV розд. II) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди компетентним є суд Сторони, на території якої мали місце подія чи інші обставини, що стали підставою для відшкодування шкоди, або за місцем знаходження відповідача.

Водночас ст. 8 Угоди визначено, що у справах, передбачених Угодою, компетентним є суд Сторони, на території якої відбулася подія, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, чи суд Сторони, на території якої живуть особи, котрі мають право на відшкодування шкоди, за вибором потерпілого.

Зазначена Угода є спеціальною нормою, яка поширюється на такі правовідносини та ухвалена сторонами після підписання Конвенції, тому суду слід було її застосувати.

Оскільки суд закрив провадження у справі з порушенням норм матеріального і процесуального права, то керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 8 липня 1999 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2017. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком