ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
26. Факт передачі підприємством до статутного фонду ТОВ майнових прав не суперечить положенням ч. 3 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», в якій міститься заборона на використання для формування статутного фонду бюджетних коштів, одержаних у кредит та під заставу. Виходячи з наведеного, правомірним є висновок апеляційного господарського суду про те, що оскільки підприємство таких внесків до статутного фонду ТОВ не здійснювало, то його внесок є законним
 
 

У січні 2002 р. МПП «Либідь-92» звернулося до суду з позовом до Інституту фізики напівпровідників НАН України (далі — Інститут) та ТОВ «Технологічний парк «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (далі — ТОВ) про визнання частково недійсним установчого договору від 5 липня 1999 р. «Про створення та діяльність ТОВ «Технологічний парк «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (далі — Договір). Позивач зазначав, що ТОВ зареєстроване у встановленому законом порядку Печерською районною державною адміністрацією в м. Києві 9 липня 1999 р. Згідно з договором у ньому беруть участь шість учасників, у тому числі позивач та Інститут.

Відповідно до п. 7.2.1. Договору Інститут зобов’язався передати у статутний фонд товариства свій внесок у розмірі 2 млн. 800 тис. грн., що становить 56 % статутного фонду та формується за рахунок передачі ТОВ права користування приміщеннями, вимірювальним та технологічним устаткуванням, згідно додатку № 1 до договору. Позивач зазначав, що відповідно до ст. 39 Закону від 7 лютого 1991 р. № 19991 р. № 697-ХІІ «Про власність» (далі — Закон № 697-ХІІ) Інститут не мав права розпорядження державним майном та не міг передавати право користування ним, тому договір суперечить ст. 41 ЦК і просив визнати його недійсним на підставі ст. 48 ЦК.

Господарський суд м. Києва рішенням від 9 квітня 2002 р. позов задовольнив: визнано частково недійсним договір у частині участі в товаристві Інституту; зобов’язано ТОВ внести зміни до установчих документів товариства. Київський апеляційний господарський суд постановою від 11 листопада 2002р. зазначене рішення скасував, у задоволенні позову відмовив. Вищий господарський суд України постановою від 21 січня 2003 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2002 р. скасував, а рішення Господарського суду м. Києва від 9 квітня 2002 р. залишив без зміни. Інститут оскаржив зазначену постанову Вищого господарського суду України з підстав неоднозначного застосування положень Закону № 697-ХІІ Закону від 13 грудня 1991р. № 1977-ХІІ «Про наукову та науково-технічну діяльність» (далі — Закон № 1977-ХІІ).

Верховний Суд України ухвалою від 13 березня 2003 року порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від21січня 2003 р. В основу постанови Вищого господарського суду покладено висновки про те, що суд першої інстанції правильно встановив неправомірність внесення Інститутом до статутного фонду ТОВ належних державі майнових прав, а суд апеляційної інстанції припустився помилки, скасувавши рішення Господарського суду м.Києва від 9 квітня 2002 р. на підставі ст. 15 Закону № 1977-ХІІ та ч. 3 ст. 13 Закону від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (далі — Закон №1576-ХІІ).

Ознайомившись з матеріалами справи, Верховний Суд України визнав, що такі висновки є помилковими, а касаційна скарга Інституту підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 15 Закону № 1977-ХІІ держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Відповідно до п. 47 статуту Академії наук України (на той час мала таку назву), затвердженого її загальними зборами 20 березня 1992 р., установи та організації Академії наук України відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасниками і засновниками акціонерних та інших господарських товариств і одержувати відповідні доходи від їх діяльності.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ було створене на виконання Розпорядження Президента України від 14 квітня 1999 р. № 82/99-рп «Про технологічний парк напівпровідних технологій і матеріалів, оптоелектроніки та сенсорної техніки» саме на базі Інституту і що на виконання цього розпорядження Бюро президії НАН України прийняло постанову від 11 червня 1999 р., якою дозволено Інституту як внесок до статутного фонду ТОВ передати права користування приміщеннями загальною площею 747,78 кв. метрів і науково-технічним обладнанням.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України зробив неправильний висновок про те, що Інститут до статутного фонду ТОВ передав державне майно, а не майнові права. Апеляційний суд правильно встановив, що ч. 3 ст. 13 Закону № 1576-ХІІ містить заборону на використання для формування статутного фонду бюджетних коштів, одержаних у кредит та під заставу, а оскільки Інститут таких внесків до статутного фонду ТОВ не здійснював, то його внесок є законним. За таких обставин Верховний Суд України постанову Вищого господарського суду України від 21січня 2003 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 9квітня 2002 р. скасував, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2002 р. залишив у силі.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком