ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
51. Кредитне банківське обслуговування належить до послуг, які надають банки. Тому видача векселів на погашення заборгованості за кредитом і нарахованих відсотків є оплатою за надані послуги, що відповідає вимогам закону
 
 
У листопаді 2000 р. ВАТ «Житомирдерев» (далі — ВАТ) звернулося в Арбітражний суд Житомирської області із позовом до Житомирської філії АКБ «Мрія» (далі — АКБ) та виробничо-торговельної асоціації «Житомирдерев» (далі — ВТА) про визнання недійсними векселів від 28 вересня 2000 р., випущених ВТА на користь АКБ, на загальну суму 342 тис. 448 грн. на погашення заборгованості за кредитними договорами від 4 січня та 22 липня 1997 р. Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що при видачі векселів відповідачі порушили Правила виготовлення і використання вексельних бланків (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 1992 р. № 528; далі — Правила), статті 26, 62 ЦК, Закон від 27 березня 1991 р. № 887-XII «Про підприємства в Україні» та Положення про переказний і простий вексель (затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341).
Рішенням Арбітражного суду Житомирської області від 25 грудня 2000 р. в задоволенні позову відмовлено. Постановою заступника голови цього суду про перевірку рішення в порядку нагляду від 20 березня 2001 р. зазначене рішення залишене без зміни.

Рішення та постанова мотивовані тим, що 4 січня та 22 липня 1997 р. між АКБ та ВТА були укладені кредитні договори, згідно з якими ВТА отримала кредити на загальну суму 156 тис. 448 грн. з обумовленими строками погашення, котрі неодноразово подовжувались. У вересні 1999 р. відповідачі уклали договір про оформлення векселями заборгованості по кредитах та відсотках на суму 342 тис. 448 грн. Відповідно до умов договору ВТА видала АКБ векселі, які були авальовані ВАТ. Зазначені векселі підписані уповноваженими особами. Крім того, позивач не надав доказів того, що спірні векселі мають дефекти форми.

Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. рішення від 25 грудня 2000 р. та постанову від 20 березня 2001 р. Арбітражного суду Житомирської області скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсними векселі від 28 вересня 2000 р., випущені ВТА на користь АКБ, на загальну суму 342 тис. 448 грн. Постанова обгрунтована тим, що згідно з п. 1 розд. І II Правил векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги. Вексель, виданий за отриманий кредит та нараховані за нього відсотки, не має товарного характеру. Отже, такий вексель не відповідає вимогам закону, що згідно зі ст. 48 ЦК визначає недійсність угоди.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 січня 2002 р. порушено провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. за касаційною скаргою АКБ, в якій порушується питання про скасування зазначеної постанови та залишення без зміни рішення від 25 грудня 2000 р. і постанови від 20 березня 2001 р. Арбітражного суду Житомирської області. При цьому АКБ посилається на різне застосування Вищим арбітражним судом України положень ст. 48 ЦК в аналогічних справах, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представників АКБ та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов висновку, що оскаржена постанова Вищого арбітражного суду України підлягає скасуванню, а рішення від 25 грудня 2000 р. та постанова від 20 березня 2001 р. Арбітражного суду Житомирської області — залишенню без зміни з таких підстав.

Приймаючи оскаржену постанову, Вищий арбітражний суд України зазначив, що векселі підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 48 ЦК. При цьому суд послався на те, що вексель, виданий за отриманий кредит та відсотки за нього, не має товарного характеру, а отже, не відповідає вимогам закону, зокрема п. 1 розд. II Правил.

Наведені вище висновки Вищого арбітражного суду України не відповідають нормам матеріального права.

Так, згідно з п. 1 розд. II Правил векселі можуть видаватися для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону від 20 березня 1991 р. № 872-XII «Про банки і банківську діяльність» (у редакції станом на 28 вересня 2000 р. — дату видачі векселів) комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій та надання послуг, тобто кредитування належить до послуг, які надаються банками. Таким чином, видача векселів на погашення заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків є оплатою за надані послуги, що відповідає вимогам закону.

Ці обставини свідчать про те, що Вищий арбітражний суд України при прийнятті оскарженої постанови недостатньо врахував вимоги законодавства та дійшов безпідставного висновку щодо наявності порушень при видачі векселів. У зв’язку з цим оскаржена постанова підлягає скасуванню, а рішення від 25 грудня 2000 р. та постанова від 20 березня 2001 р. Арбітражного суду Житомирської області — залишенню без зміни.

Враховуючи зазначене і керуючись статтями 11117—11120 ГПК, Верховний Суд України касаційну скаргу задовольнив; постанову судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 р. скасував, а рішення від 25 грудня 2000 р. та постанову від 20 березня 2001 р. Арбітражного суду Житомирської області залишив без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком