ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Заподіяння легких тілесних ушкоджень на грунті особистих неприязних стосунків неправильно визнано злісним хуліганством. Особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, може бути звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 50 КК України, коли буде визнано, що ця особа перестала бути суспільно небезпечною або вчинене нею діяння втратило суспільно небезпечний характер
 
 
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 1999 р. О. засуджено за ч. 2 ст. 206 КК із застосуванням ст. 461 КК на три роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на два роки. Постановлено стягнути з О. на користь Я. 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 18 лютого 1999 р. вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком О. визнано винним і засуджено за те, що він 10 лютого 1996 р. о 10-й годині 30 хвилин, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи явну неповагу до суспільства та особливу зухвалість, руками сильно штовхнув Я., від чого та впала, вдарилась головою і при цьому одержала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Зазначені дії О. вчинив у зв’язку з тим, що Я. і Т. прийшли до нього додому, щоб підписати лист на підтримку референдуму. Коли Я. і Т. намагалися повернути підписний лист,Кякий забрав О., останній декілька разів ударив обох палкою по руках та спині, завдавши їм фізичного болю.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про перекваліфікацію дій засудженого на ч. 1 ст. 106 і ч. 1 ст. 107 КК та звільнення О. від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 50 КК. Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи протесту, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню.

Винність О. у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій доведено зібраними у справі доказами, яким дано належну оцінку, зокрема показаннями потерпілих Я. й Т., свідків Ц. і Ш., висновками судово-медичної експертизи про характер та ступінь тяжкості заподіяних Я. тілесних ушкоджень. Проте, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд невірно кваліфікував дії О. як злісне хуліганство.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 1996 р., коли О. займався у своїй квартирі домашніми справами, до нього прийшли Я. і Т. та просили поставити свій підпис на підтримку референдуму. Подальші дії О. були викликані саме його незгодою з проведенням референдуму, тобто були вчинені на грунті особистих неприязних стосунків між ним та потерпілими, а не з хуліганських мотивів, як зазначено у вироку. При цьому на час виникнення конфлікту на місці події крім її учасників нікого не було, а тому не можна вважати, що в даному випадку було порушено громадський порядок.

У зв’язку з цим дії засудженого підлягають перекваліфікації. Оскільки Я. було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, а Т. — побої, то дії О. необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 106 і ч. 1 ст. 107 КК.

Вирішуючи питання про покарання, судова колегія виходила з того, що злочини, які не є тяжкими і не являють собою великої суспільної небезпеки, мали місце більше трьох років тому, тяжких наслідків від них не настало, О. раніше ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягався, до вчинення злочинів і після засудження характеризувався й характеризується позитивно, працює, має двох неповнолітніх дітей. Тому судова колегія дійшла висновку, що О. не можна вважати суспільно небезпечною особою і на підставі ч. 2 ст. 50 КК він повинен бути звільнений від покарання.

Виходячи з наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила, судові рішення змінила, перекваліфікувавши дії О. з ч. 2 ст. 206 КК на ч. 1 ст. 106 та ч. 1 ст. 107 КК і звільнивши його від покарання на підставі ч. 2 ст. 50 КК.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком