ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-56. Умисні тілесні ушкодження середньої тяжкості, заподіяні підозрюваною особою під час її затримання, безпідставно визнано вчиненими з хуліганських мотивів
 
 

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 1 березня 2000 р. Б.Р. засуджено за ч. 2 ст. 206 КК на два роки шість місяців позбавлення волі. На підставі ч. 3 ст. 42 КК йому остаточно визначено три роки шість місяців позбавлення волі. Цим же вироком М. засуджено за ч. 2 ст. 206 КК на два рокипозбавлення волі.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Вінницького обласного суду від 12 квітня 2000 р. цей вирок залишено без зміни.

Б.Р. та М. засуджено за те, що вони 5 вересня 1998 р. приблизно о 12-й годині, перебуваючи на полі КСП, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства та виявляючи особливу зухвалість, заподіяли Б.М. тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Розглянувши справу за протестом заступника Голови Верховного Суду України, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України судові рішення змінила, пославшись на таке. Висновок суду про доведеність вини Б.Р. і М. у заподіянні ними Б.М. тілесних ушкоджень середньої тяжкості є обгрунтованим і підтверджується зібраними у справі доказами. Проте їхнім діям суд дав неправильну юридичну оцінку. Установлено, що 5 вересня 1998 р. М. охороняв поле з капустою, поряд із яким знаходилося поле, де було скошено кукурудзу.

Згідно з долученою до справи довідкою та показаннями посадових осіб КСП, на цьому полі ще були залишки кукурудзи, які планувалося зібрати протягом двох наступних днів. Саме на це поле заїхав мотоциклом Б.М. і став збирати качани кукурудзи в порожні мішки, які привіз із собою. М. і Б.Р. (останній планував працевлаштуватися охоронцем у це КСП і з цього приводу після бесіди з керівником підприємства завітав до М.) вирішили затримати Б.Д. як особу, що могла вчинити крадіжку колективного майна. Під час затримання засуджені почали його бити, чим заподіяли тілесні ушкодження, і в такому стані доставили мотоциклом до контори КСП, де інші особи викликали швидку допомогу.

Таким чином, фактично Б.Р. і М. заподіяли тілесні ушкодження Б.Д. не з хуліганських мотивів, а на грунті стосунків, які виникли під час його затримання. Кваліфікуючи дії засуджених за ч. 2 ст. 206 КК, суд зазначив у вироку, що їхніми діями було грубо порушено громадський порядок, виявлено явну неповагу до суспільства. Із цим висновком суду погодитися не можна, оскільки поле, де сталася подія, не є громадським місцем, сторонніх осіб там не було.

Враховуючи наведене, слід визнати, що дії Б.Р. і М. ознак хуліганства не містять (відсутні грубе порушення громадського порядку та явна неповага до суспільства), а фактично підпадають під ознаки ст. 102 КК як умисне заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Касаційна інстанція не звернула на це уваги і безпідставно залишила вирок без зміни.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України перекваліфікувала дії Б.Р. і М. із ч. 2 ст. 206 на ст. 102 КК, за якою призначила Б.Р. три роки позбавлення волі, а М. — два роки виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави 20 % заробітку щомісячно.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком