ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-26. Під час розгляду позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної Пенсійному фонду України неправильним одержанням пенсіонером зайвих сум пенсії за вислугу років, необхідно враховувати, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію
 
 

У вересні 2000 р. прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Залізничного районного відділу Кримського республіканського управління Пенсійного фонду України до Ш. про стягнення 934 грн., посилаючись на те, що Ш. в результаті неправомірних дій безпідставно отримав 1 тис.669 грн. пенсії. Оскільки частину названої суми — 735 грн. — з відповідача було утримано за рахунок його пенсії, залишок — 934 грн. — прокурор просив стягнути на користь зазначеного районного відділу. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 30 квітня 2001р. в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Залізничне районне управління м. Сімферополя Пенсійного фонду України просить скасувати рішення суду першої інстанції у зв’язку з неправильним застосуванням норм цивільного матеріального права, а саме статей 7, 102 Закону від 5 листопада 1991 р. «Про пенсійне забезпечення» (далі — Закон).

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 336 ЦПК випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції за умови, що ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що повернення відповідача на льотну роботу, звільнення з якої дало останньому право на призначення йому пенсії за вислугу років, не є підставою ні для припинення, ні для призупинення виплати такої пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

За змістом наведеної норми Закону робота на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, і одночасно одержання такої пенсії є несумісними.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 Закону пенсіонери зобов’язані повідомляти органу соціального забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

Помилкове тлумачення судом зазначених норм цивільного матеріального права зумовило необгрунтованість рішення відповідно до вимог ст. 202 ЦПК.

Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала, що таке порушення процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя скасувала і направила справу на новий розгляд.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком