ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
23. Відсутність конкретного механізму реалізації закону не може бути для посадових осіб підставою для відмови в його виконанні
 
 

У травні 2002 р. Б. звернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати бездіяльність посадових осіб державної податкової інспекції у м. Ялті неправомірною, оскільки вони порушують її право, передбачене ч. 2 ст. 1 Закону від 22грудня 1994 р. № 320/94-ВР (зі змінами, внесеними Законом від 16 липня 1999р. № 1003-ХІV) «Про Державний реєстр фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів» (далі — Закон), на відмову через релігійні переконання від примусово присвоєного їй ідентифікаційного номера, виключення з Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов’язкових платежів і внесення у паспорт спеціальної відмітки про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Заявниця зазначала, що посадові особи державної податкової інспекції відмовляють їй у внесенні спеціальної відмітки у паспорт, оскільки конкретний механізм реалізації права, передбаченого цією статтею, ще не розроблений.

Рішенням Ялтинського міського суду від 3 грудня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2003 р., у задоволенні скарги відмовлено. У касаційній скарзі Б. просила скасувати постановлені судові рішення та задовольнити її вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ч. 2 ст. 1 Закону передбачено право осіб через свої релігійні переконання відмовитися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомити про це відповідні державні органи та сплачувати податки, збори й інші обов’язкові платежі за раніше встановленою формою обліку, про що вони мають отримати спеціальну відмітку в паспорті. Оскільки на нинішній час чіткий механізм реалізації права, передбаченого Законом, у частині внесення відповідних відміток у паспорти громадян ще не розроблений, то суди визнали правомірною відмову посадових осіб державної податкової інспекції зробити це.

Проте з таким висновком погодитися не можна. Згідно зі ст. 67 Конституції кожен зобов’язаний сплачувати податки й збори у порядку та розмірах, установлених законом. Функції з контролю за дотриманням податкового законодавства, а також обліку платників податків—фізичних осіб покладено на державні податкові органи. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні податкові органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов’язкових платежів.

Таким чином, Законом передбачено, що платник податків вправі виконати конституційний обов’язок сплачувати податки й інші обов’язкові платежі, обравши альтернативну форму обліку, тобто без присвоєння ідентифікаційного номера. Тому відмова посадових осіб державної податкової інспекції прийняти Б. на альтернативну форму обліку фізичних осіб—платників податків є неправомірною. Цим же Законом встановлено, що в паспортах зазначених осіб робиться спеціальна відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Доводи суб’єкта оскарження про відсутність конкретного механізму внесення таких відміток не можуть бути підставою для невиконання посадовими особами державної податкової інспекції вимог Закону.

Оскільки обставини справи встановлені судом повно й правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, то Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 340 ЦПК, касаційну скаргу Б. задовольнила, рішення Ялтинського міського суду від 3 грудня 2002 р. та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2003 р. скасувала і постановила нове рішення, яким бездіяльність посадових осіб державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим визнала неправомірною та зобов’язала їх внести в її паспорт спеціальну відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком