ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
53-2001. Кваліфікуючи дії засудженого за ст. 94 КК України, суд не взяв до уваги, що він скористався правом на захист свого житла від протиправного втручання та протизаконного насильства з боку потерпілого, але при цьому обрав такий спосіб захисту, який не відповідав небезпечності посягання, тому зазначені дії перекваліфіковано на ст. 97 КК
 
 
Вироком Біловодського районного суду Луганської області М. засуджено за умисне вбивство без обтяжуючих обставин за ст. 94 КК до позбавлення волі строком на вісім років.

У касаційному порядку справа не розглядалася.

Як визнав суд, 12 вересня 1997 р. приблизно о 22-й годині М., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у своєму будинку умисно вбив потерпілого С., завдавши йому декілька ударів сокирою по голові.

Голова Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну вироку: перекваліфікацію дій М. зі ст. 94 на ст. 97 КК, призначення засудженому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки і звільнення його від відбування покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону від 11 травня 2000 р. «Про амністію». Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України погодилася з протестом, пославшись на таке.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини злочину, але дав зібраним у справі доказам необ’єктивну оцінку, що призвело до неправильної кваліфікації дій засудженого за ст. 94 КК.

Із пояснень М. вбачається, що 12 вересня 1997 р. у своєму будинку він вжив із дружиною спиртні напої і ліг спати. Прокинувшись, він побачив у помешканні С., який зайшов у будинок без дозволу і розпивав спиртні напої. С. запропонував М. приєднатися до нього, але той відмовився і зажадав, щоб непроханий гість пішов із будинку. С. іти не хотів і декілька разів ударив його кухлем та пляшкою по голові. Після цього, як пояснив обвинувачений, він на деякий час знепритомнів, а отямившись, побачив, що С. роздягнувся до трусів і намагається лягти спати біля його дружини, яка перебувала у стані сп’яніння і не чула, що відбувається в її помешканні. Через таку нахабну поведінку С. він узяв на кухні сокиру і обухом завдав потерпілому декілька ударів по голові, не маючи наміру вбивати його. Вранці наступного дня він повідомив про вбивство жителів вулиці.

Показання М. про те, що С. бив його, підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, згідно з яким у М. виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді забитої рани голови, саден на лівому вусі та крововиливу на обличчі, що за часом могли бути заподіяні за зазначених М. обставин.

За висновком судово-медичної експертизи, смерть потерпілого настала внаслідок відкритих переломів кісток черепа, що утворилися від застосування предмета, яким могла бути сокира.

з протоколу огляду місця події вбачається, що в будинку М. виявлено труп потерпілого С. з ознаками насильницької смерті. Як пояснили свідки С-ва і В., потерпілий був одягнений у труси і майку, біля нього було багато крові.

Свідок К. показала, що 12 вересня 1997 р. зустріла п’яного С., який чіплявся до неї, пропонуючи вступити у статевий зв’язок, але вона прогнала його, а вранці наступного дня дізналася, що його вбив М.

Аналізуючи зазначені докази, суд дійшов висновку, що М. під час сварки на грунті неприязних стосунків умисно вбив потерпілого. При цьому суд виходив з того, що після заподіяння М. ударів пляшкою та кухлем по голові потерпілий пішов спати і ніяких дій щодо нього не вчиняв. Хоча С. був п’яним, а двері в будинку були зачинені, це не заважало М. обрати більш законний спосіб видворення потерпілого з будинку, але засуджений безпідставно застосував до С. сокиру і, завдавши декілька ударів обухом по голові, вбив його.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

У справі доведено, що п’яний С. у пізній час без дозволу зайшов до будинку М., у відповідь на вимогу господаря залишити житло застосував до нього насильство, ударивши пляшкою і кухлем по голові, а потім, роздягнувшись, намагався лягти спати біля його дружини, і тільки після цих протиправних дій потерпілого М. декілька разів ударив того сокирою по голові.

Діям потерпілого відповідної оцінки у вироку не дано, хоча саме вони мають вирішальне значення для кваліфікації дій засудженого. Про їх протиправність суд згадав лише при вирішенні питання про обрання засудженому міри покарання.

Кваліфікуючи дії засудженого за ст. 94 КК, суд не взяв до уваги те, що кожний громадянин має конституційне право на недоторканність житла і відповідно до цього — на необхідну оборону в разі протиправного проникнення в останнє, а також вправі захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправного посягання.

Як установлено у справі, потерпілий не тільки протиправно проник у житло, а й у відповідь на законну вимогу господаря вийти з приміщення застосував щодо нього протизаконне насильство і намагався лягти спати біля його дружини.

Виходячи з обставин справи треба визнати, що засуджений у даному випадку мав право захищати своє житло від протиправного вторгнення та протизаконного насильства з боку потерпілого, але при цьому обрав такий спосіб захисту, який не відповідав небезпечності посягання. Це визнав і суд у вироку, коли наводив докази на спростування доводів М. про те, що він захищався від протиправних дій потерпілого.

Таким чином, у даному випадку дії М. треба розглядати як убивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, і кваліфікувати їх за ст. 97 КК. Перекваліфікувавши дії засудженого, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України призначила йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки. У зв’язку з тим, що вчинений М. злочин не належить до тяжких, а засудженому виповнилося 62 роки, до нього застосовано п. «г» ст. 1 Закону від 11 травня 2000 р. «Про амністію» і його звільнено від відбування покарання.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком