ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
3. Умови договору підряду на будівництво жилого будинку передбачені главами 28, 29 ЦК України. До таких умов зараховують виділення замовнику земельної ділянки, передача ним підрядчику погодженої сторонами проектно-кошторисної документації, здійснення замовником контролю й технічного нагляду за відповідністю виконуваних робіт проектам і кошторисам тощо. Суд,розглядаючи позов про визнання договору на будівництво квартири договором підряду, повинен повно й усебічно з’ясувати характер правовідносин сторін, їхні права та обов’язки в цих правовідносинах, а також можливість застосування положень глав 28, 29 ЦК і Закону «Про захист прав споживачів»
 
 

Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2003 р.(в и т я г) У травні 2001 р. К. звернувся в суд із позовом до ТОВ фірма «Консоль ЛТД» (далі — ТОВ) про захист прав споживача, мотивуючи позовні вимоги тим, що в червні 1999 р. між ним і ТОВ було укладено договір про спільну діяльність на будівництво житла, відповідно до умов якого він зобов’язаний був сплатити грошовий внесок, а ТОВ — у передбачені угодою строки збудувати й передати йому трикімнатну квартиру. Посилаючись на те, що відповідач не виконав обумовлений в угоді обов’язок і що фактично між ними було укладено договір підряду, а не договір про спільну діяльність, просив на підставі ч. 2 ст. 58, статей 149, 152, 335 ЦК та положень Закону від 12 травня 1991 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів» визнати зазначену угоду договором підряду, розірвати цей договір, стягнути на його користь завдані відповідачем збитки, а також компенсацію за заподіяння моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2001р., частково зміненим ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 квітня 2002 р., К. у стягненні компенсації за заподіяння моральної шкоди відмовлено, у решті вимог позов задоволено. У касаційній скарзі ТОВ просило ухвалу апеляційного суду скасувати, рішення суду змінити, відмовивши К. в задоволенні його вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд, з яким погодилась й апеляційна інстанція, виходив з того, що між сторонами фактично було укладено не договір про сумісну діяльність, а договір підряду, хоча наявність передбачених законом (глави 28, 29 ЦК) умов для договору підряду на будівництво жилого будинку (виділення замовнику земельної ділянки, передача ним підрядчику проектно-кошторисної документації, погодженої сторонами, здійснення замовником контролю й технічного нагляду за відповідністю виконуваних робіт проектам і кошторисам тощо) судом не перевірялася.

За таких обставин із висновком суду про характер правовідносин сторін, їхні права та обов’язки в цих правовідносинах, можливість застосування до них положень глав 28, 29 ЦК та Закону «Про захист прав споживачів» погодитися не можна. На порушення вимог ст. 301 ЦПК суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив законність і обгрунтованість рішення суду та не усунув допущене судом першої інстанції недотримання вимог закону. Керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ задовольнила частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 червня 2001 р. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 квітня 2002 р. скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком