ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
81. Цивільний позов відповідно до ч. 3 ст. 28 КПК України може бути пред’явлений як під час досудового слідства й дізнання, так і під час розгляду справи судом, але до початку судового слідства
 
 
Вироком Самбірського міського суду Львівської області від 24 січня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 2 квітня 2002 р., Х. засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до штрафу в розмірі 1 тис. грн. і на підставі п. «г» ст. 1 Закону від 5 липня 2001 р. № 2593-III «Про амністію» звільнено від покарання. Постановлено стягнути з ДП «Борислав» на користь потерпілої Т. на відшкодування матеріальної шкоди 100 тис. 203 грн., а також судові витрати. Х. засуджений за те, що 16 липня 2001 р. на дорозі Самбір-Мостиська, керуючи автобусом ЛАЗ-695, що належить ДП «Борислав», порушив правила безпеки руху, внаслідок чого автобус зіткнувся з автомобілем «Хонда-Легенд», яким керував Т.А. При цьому пасажир автомобіля С. одержав тілесні ушкодження середньої тяжкості, Т.А. — легкі, а обидва транспортні засоби були пошкоджені.
У касаційних скаргах: засуджений Х., посилаючись на однобічність і неповноту досудового й судового слідства у справі, невідповідність висновків суду її фактичним обставинам та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а також на незаконність вироку в частині вирішення цивільного позову, просив скасувати судові рішення і направити справу на нове розслідування; представник цивільного відповідача Ц., вважаючи незаконними вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо Х. в частині, що стосується вирішення цивільного позову, просив скасувати ці судові рішення в зазначеній частині з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга представника цивільного відповідача підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженого — частковому задоволенню. Висновок суду про доведеність вини Х. у вчиненні зазначених дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, у тому числі показаннями потерпілих Т.А. і С., даними, встановленими судово-автотехнічною, судово-трасологічною, судово-медичною експертизами, та іншими доказами, аналіз яких дано судом у вироку, тому цей висновок є обгрунтованим. Разом із тим, у частині, що стосується вирішення цивільного позову, вирок не можна визнати законним і обгрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 КПК цивільний позов може бути пред’явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час розгляду справи судом, але до початку судового слідства. Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява від володільця автомобіля «Хонда-Легенд» надійшла до суду після судових дебатів у день постановлення вироку. Володілець автобуса — ДП «Борислав» — як цивільний відповідач до участі у справі всупереч вимогам ст. 51 КПК судом не притягався, копія позовної заяви йому не направлялась. У зв’язку з цим зазначене підприємство було позбавлене тих прав, якими цивільний відповідач як учасник процесу наділяється законом.

Крім того, суд не обгрунтував у вироку свого рішення щодо розміру грошового стягнення на користь володільця згаданого автомобіля — 100 тис. 203 грн. — і не звернув уваги на те, що у позовній заяві взагалі не зазначалось, яку саме суму позивач просить стягнути на його користь із відповідача на відшкодування матеріальної шкоди. Із долученої ж до касаційної скарги копії довідки-рахунку від 13 лютого 2001 р., виданої Т., видно, що вартість автомобіля «Хонда-Легенд» на час розмитнення і реєстрації в ДАІ становила 16 тис. 290 грн. Згідно зі ст. 93 КПК судові витрати покладаються на засуджених (за винятком сум, що видані й мають бути видані перекладачам) або приймаються на рахунок держави, проте суд стягнув усі судові витрати у справі з ДП «Борислав».

Незважаючи на те, що на зазначені порушення статей 28 та 51 КПК судом першої інстанції вказувалось в апеляціях засудженого і представника цивільного відповідача, апеляційний суд залишив вирок без зміни. При цьому всупереч вимогам ст. 377 КПК він не зазначив в ухвалі підстав, через які апеляції визнано необгрунтованими, обмежившись посиланням на те, що цивільний позов вирішено правильно. У зв’язку з наведеним вирок суду першої інстанції й ухвалу апеляційного суду в частині цивільного позову скасовано з направленням справи до того ж суду на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком