ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Якщо на кімнату, що звільнилась у квартирі, претендують декілька наймачів, які проживають у цій квартирі, перевага у задоволенні заяви про надання такої кімнати належить відповідно до ст. 54 ЖК України тому з них, хто потребує поліпшення житлових умов. Така кімната надається наймачеві, який проживає в цій квартирі, за умови, що загальний розмір його жилої площі в разі приєднання кімнати не перевищуватиме норми, встановленої ст. 47 названого Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім’ї має право на додаткову жилу площу
 
 
У травні 1996 р. Д.І., Б. та О. звернулися в суд із позовом до Жовтневої районної адміністрації м. Одеси, а також Д.Е., Д. Ганни, Д. Галини і З. про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Одеси від 27 липня 1995 р. № 480 та частково недійсним договору найму жилого приміщення, про виселення відповідачів і надання жилого приміщення, яке звільнилося. Позивачі зазначали, що цим рішенням кімната площею 30,1 кв. метра, яка звільнилась у загальній квартирі, була надана сім’ї відповідачів. Посилаючись на те,Кщо рішення виконавчого комітету є незаконним, оскільки після надання відповідачам кімнати, що звільнилася, загальний розмір жилої площі, яку нині займає ця сім’я, перевищує норми, встановлені ст. 47 ЖК, позивачі просили задовольнити їхні позовні вимоги.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Одеського обласного суду від 10 березня 1999 р. вимоги позивачів було задоволено.

У касаційній скарзі відповідачі просили рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, мотивуючи це тим, що суд не повно з’ясував дійсні обставини справи і не дав належної оцінки зібраним у ній доказам, у зв’язку з чим і постановив неправильне рішення. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 54 ЖК ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, де проживають декілька наймачів, на прохання того з них, хто потребує поліпшення житлових умов, надається йому, а за відсутності такого наймача — іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої ст. 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім’ї має право на додаткову жилу площу.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивачі Д.І., Б. та О. проживають у загальній квартирі, де займають разом із неповнолітньою дочкою Б. одну кімнату жилою площею 18,9 кв. метра. У цій же квартирі проживають відповідачі: Д.Е., дві її дочки — Д. Ганна і Д. Галина, чоловік останньої З., які займають кімнату площею 31,32 кв. метра.

У березні 1995 р. в зазначеній квартирі звільнилась ізольована кімната площею 30,1 кв. метра, у зв’язку з чим наймачі Д.І. та Д.Е. звернулись у виконавчий комітет Жовтневої районної ради м. Одеси з проханням про надання їм цього жилого приміщення. Рішенням виконавчого комітету від 27 липня 1995 р. № 480 спірна кімната була надана наймачці Д.Е.

Судом також установлено, що на час звільнення спірної кімнати сім’я Д.Е. на квартирному обліку не перебувала, після приєднання цієї кімнати загальний розмір жилої площі відповідачів перевищив норму, встановлену ст. 47 ЖК, а права на додаткову жилу площу вони не мали.

Сім’я Д.І. потребувала поліпшення житлових умов та перебувала на квартирному обліку з 23 лютого 1995 р. До того ж відповідно до медичного висновку від 17 липня 1995 р. № 662 Д.І. тяжко хвора і не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї. Вона є учасником Великої Вітчизняної війни, а 18 листопада 1998 р. була визнана інвалідом війни II групи.

За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про незаконність рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Одеси та про наявність підстав для надання спірного жилого приміщення, що звільнилося, позивачам. При цьому суд повно і всебічно з’ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним у ній доказам та постановив законне й обгрунтоване рішення.

Наведені у скарзі доводи про те, що Д.І. штучно погіршила свої житлові умови, у зв’язку з чим не має права на приєднання жилого приміщення, що звільнилося, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що сім’я Д.І. потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку.

З наведених підстав судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала рішення обласного суду законним і обгрунтованим, а касаційну скаргу — такою, що не підлягає задоволенню.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком