ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Застосування насильства та погроз у зв’язку з вимогою повернення боргу іншій особі безпідставно визнано розбійним нападом
 
 
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 1997 р. Н. та Г. засуджено за ч. 2 ст. 142 КК кожний на шість років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму з конфіскацією всього майна.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 31 березня 1998 р. вирок щодо обох засуджених залишено без зміни.

Н. та Г. визнано винними в тому, що вони 13 жовтня 1996 р. за попереднім зговором із не встановленими слідством особами з метою заволодіння індивідуальним майном Д. напали на нього й затягли в автомобіль, де всі почали бити його руками по голові, а не встановлена слідством особа тримала біля шиї ніж. Потім вони вивезли Д. на берег річки і там продовжували бити його руками та ногами, а не встановлена слідством особа погрожувала ножем. Після заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я вони заволоділи належними Д. грошима та одягом на суму 339 грн.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питанняКпро зміну судових рішень, перекваліфікацію дій засуджених із ч. 2 ст. 142 КК на ч.3 ст. 144 КК* і призначення кожному з них із застосуваннямКст.К44 КК покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. Судова колегія протест задовольнила з таких підстав.

Фактичні обставини справи встановлено судом вірно, але діям засуджених дано неправильну юридичну оцінку.

За показаннями свідка Б. та потерпілого Д. у судовому засіданні, Б. позичив Д. 4 тис. доларів США, з яких той повернув тільки половину. Свідок Б. також показав, що з приводу неповернення Д. решти боргу у нього відбулася розмова з Г., проте він не просив останнього допомогти відібрати у Д. 2 тис. доларів США.

Як видно з показань потерпілого, коли Н. та Г. разом з іншими особами застосовували до нього насильство і погрози, вони вимагали від нього долари США, які він отримав у Б. в борг і вчасно не повернув. Запропоновані ним гроші вони брати відмовилися, але забрали його одяг, який порізали.

Засуджені Н. та Г. у судовому засіданні підтвердили, що вони та інші особи побили Д., забрали в нього й порізали одяг, який викинули в річку, пояснивши, що вони це зробили у зв’язку з неповерненням Д. боргу їх товаришеві Б. Одночасно засуджені показали, що, застосовуючи до Д. насильство та погрози, вони вимагали у нього 2 тис. доларів США, хоча Б. не просив у них допомоги у відібранні в Д. грошей.

Згідно з даними судово-медичної експертизи, Д. заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Виходячи з наведеного не можна визнати обгрунтованим висновок суду про те, що засуджені вчинили розбійний напад на потерпілого виключно з метою заволодіння його майном та грошима, які були при ньому.

Оскільки, як установлено матеріалами справи, Б. не просив Н. та Г. примусити Д. повернути йому 2 тис. доларів США, а засуджені діяли з користі, вимагаючи у потерпілого передати зазначену суму саме їм, їх дії належить кваліфікувати не за ч. 2 ст. 142 КК, а за ч. 3 ст. 144 КК — як вимагательство, вчинене за попереднім зговором групою осіб і поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

За цим законом потрібно призначити засудженим і покарання. Як видно з матеріалів справи, Н. та Г. раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, від вчиненого ними злочину тяжких наслідків не настало, обидва вони щиро розкаялися, заподіяні збитки відшкодували, характеризувалися позитивно. Н. має на утриманні малолітню дитини, а Г. — тяжко хвору матір. Такі обставини є винятковими, а тому дають підстави для застосування до засуджених ст. 44 КК і призначення їм більш м’якого покарання, ніж передбачене санкцією ч. 3 ст. 144 КК.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України, задовольнивши протест, змінила судові рішення: перекваліфікувала дії засуджених з ч. 2 ст. 142 КК на ч. 2 ст. 144 КК, за якою призначила кожному з них із застосуванням ст. 44 КК покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком