ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
27. Відповідно до «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з 1 квітня 2001 р. відшкодування шкоди особам, які потерпіли до набрання чинності цим Законом і мали право на відшкодування шкоди та соціальні виплати у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві, провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Тому при пред’явленні зазначених вимог до роботодавця цей Фонд має залучатися до участі у справі
 
 

У травні 2001 р. П. звернулась у суд із позовом до ТОВ «Вантажкомерц»

і ТОВ «Жилбудсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що її чоловік працював у ТОВ «Жилбудсервіс». 6 липня 2000 р. він був у відрядженні в ТОВ «Вантажкомерц», де його було смертельно травмовано під час виконання службових обов’язків. У добровільному порядку відповідачі після смерті чоловіка відшкодували лише частину витрат на поховання, сплатили одноразову допомогу в неповному обсязі, допомогу на дитину у зв’язку з втратою годувальника. В іншій частині сплатити відшкодування відмовились. Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути з відповідачів допомогу на дитину у зв’язку з втратою годувальника щомісячно в розмірі 405 грн. до досягнення дитиною 18-річного віку; одноразову допомогу в розмірі 13 тис. 864 грн.; одноразову допомогу на дитину в розмірі 6 тис. 931 грн., а також 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2001 р. позов задоволено частково: стягнуто на користь позивачки з кожного з відповідачів по 202 грн. 96 коп. щомісячних виплат у зв’язку з втратою годувальника; в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 січня 2002 р. назване рішення скасовано в частині відмови щодо відшкодування моральної шкоди та постановлено нове, яким частково задоволені вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнуто на користь відповідачки по 1 тис. грн. з кожного із відповідачів; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі П. порушує питання про скасування постановлених у справі рішення та ухвали і задоволення її вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 «Прикінцевих положень» Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з 1 квітня 2001 р. відшкодування шкоди особам, які потерпіли до набрання чинності цим Законом та мали право на зазначені страхові виплати й соціальні послуги, провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Вирішуючи справу, суд усупереч вимогам названого Закону не залучив до участі у справі як належного відповідача названий Фонд, що є безумовною підставою для скасування рішення і направлення справи на новий розгляд відповідно до положень п. 4 ст. 336 ЦПК.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2001 р. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 січня 2002 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком