ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
2002-70. Відповідальність за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну з вини працівника під час виконання ним своїх трудових обов’язків, несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах
 
 

Вироком Хмельницького обласного суду від 4 вересня 2000 р. К. засуджено за ч. 2 ст. 17, п. «в» ст. 93 КК із застосуванням ст. 44 КК на п’ять років позбавлення волі. Постановлено стягнути з К. на користь потерпілого Г. 87 грн. 25 коп. (вартість медичних препаратів), 50 грн. на оплату послуг адвоката, а також 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Цивільний позов Г. до ВАТ «Старокостянтинівський цукровий завод» (далі— завод) про стягнення 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

К. визнано винним у тому, що 9 серпня 1999 р. приблизно о 13-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, він вчинив замах на умисне вбивство начальника ремонтно-механічного цеху заводу Г. у зв’язку з виконанням останнім його службових обов’язків.

Як зазначено у вироку, Г., виконуючи свої службові обов’язки, намагався з’ясувати в електрозварювальника К., чому той не виконав одержане вранці завдання. У відповідь останній почав з ним сваритися й погрожувати вбивством.

Запідозривши, що К. п’яний, Г. повідомив про його стан та негідну поведінку головного механіка заводу Б. Останній доручив викликати комісію для складення акта про перебування К. у стані алкогольного сп’яніння.

У той час як Г. зі свого робочого місця викликав по телефону членів комісії до цеху, до кабінету зайшов К. З метою вчинення умисного вбивства Г. у зв’язку з виконанням ним його службових обов’язків К. схопив металевий пристрій для монтажу коліс, що знаходився в кабінеті, і ударив ним потерпілого по голові, спричинивши відкриту черепно-мозкову травму. Смерть Г. не настала завдяки своєчасно наданій йому медичній допомозі.

У касаційній скарзі потерпілий Г., зазначаючи, що тілесні ушкодження були заподіяні йому під час виконання ним своїх службових обов’язків, просив вирок у частині вирішення цивільного позову змінити та стягнути на його користь із заводу 25 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок у частині вирішення цивільного позову скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про винність К. у вчиненні замаху на умисне вбивство Г. у зв’язку з виконанням ним його службових обов’язків відповідають матеріалам справи і грунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах (зокрема, на показаннях засудженого К., потерпілого Г., свідків Б., Ф., П., М. та висновку судово-медичної експертизи) і винним не оскаржуються.

Діям К. дано правильну юридичну оцінку.

Разом із тим, обгрунтовано визнавши К. винним у вчиненні замаху на умисне вбивство Г. у зв’язку з виконанням останнім його службових обов’язків, суд необгрунтовано стягнув із засудженого на користь потерпілого витрати на придбання медичних препаратів на лікування в сумі 87 грн. 25 коп. та на оплату послуг адвоката в сумі 50 грн., а також 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 441 ЦК за шкоду, заподіяну з вини працівників під час виконання ними своїх трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою ці працівники перебувають у трудових відносинах.

Як роз’яснено в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за таку шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132—134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено інше.

На підставі наведеного судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок у частині вирішення цивільного позову потерпілого скасувала, а справу направила на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, запропонувавши під час цього розгляду встановити належного відповідача і прийняти відповідне рішення.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка http://www.viaduk.net" style="color:#ffffff;">Віадук-Телеком