ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Дії чи бездіяльність судді, пов’язані з розглядом конкретної справи, належать до сфери процесуальної, а не управлінської діяльності й оскаржуються в установленому законодавством порядку
 
 
У березні 1999 р. А. подала до Полтавського обласного суду скаргу на бездіяльність судді Крюківського районного суду м. Кременчука Б. Заявниця зазначала, що 27 липня 1998 р. звернулась у згаданий районний суд із позовом до Г. про захист честі, гідності й ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. 4 вересня 1998 р. вона, посилаючись на правила ст. 99 ЦПК, надіслала на ім’я судді Б. заяву з проханням видати їй копію ухвали про прийняття позовної заяви, а 17 вересня того ж року знову звернулася з аналогічним проханням і, крім того, заявила клопотання про призначення психологічної експертизи. Проте на день подання скарги справу до розгляду не призначено, а її вимоги не виконано. Вважаючи, що суб’єктом оскарження порушено її права і що бездіяльність судді належить до сфери не процесуальної, а управлінської діяльності, А. просила на підставі ст. 2481 ЦПК визнати таку бездіяльність неправомірною.

Ухвалою виконуючого обов’язки заступника голови Полтавського обласного суду від 17 березня 1999 р. у прийнятті скарги А. як такої, що не підлягає розглядові в судах, відмовлено з посиланням на п. 1 ст. 136 ЦПК.

А. подала скаргу, в якій просила скасувати цю ухвалу й передати питання на розгляд суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд неправильно витлумачив і застосував норми права, чим порушив її конституційні права. Зокрема, вона зазначала, що бездіяльність посадових осіб суду має управлінський характер, тому може бути оскаржена в порядку, визначеному гл. 31-А ЦПК, у зв’язку з чим суддя згідно зі ст. 99 цього Кодексу зобов’язаний був видати їй копію згаданої ухвали, а також призначити експертизу і розглянути справу по суті. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу залишила без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції, ст. 2483 ЦПК та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пунктах 1, 4 постанови від 3 грудня 1997 р. № 13 «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян», до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності.

Як вбачається з наявних матеріалів, заявлені А. вимоги зводяться до розгляду обласним судом по першій інстанції скарги на бездіяльність районного суду, пов’язану зі здійсненням правосуддя у справі, що перебуває у провадженні судді Б.

Згідно зі статтями 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Зі змісту наведених положень закону вбачається, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов’язаних із підготовкою та судовим розглядом справ, перевіркою їх у порядку нагляду, можуть оскаржуватись у чинному в даний час касаційному й наглядному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. Рішення суду (дії чи бездіяльність суддів) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції та законодавством про судочинство.

Чинним ЦПК передбачено необхідність направлення копій документів, зазначених, зокрема, у статтях 138, 216, 235, 243, 24320, 24325, 248, 24814, 260, 288, 294, проте цей Кодекс не містить вказівки на необхідність направлення копій ухвал про призначення справи до розгляду. Особи, які беруть участь у справі, не позбавлені можливості ознайомитися з її матеріалами.

За таких обставин виконуючий обов’язки голови обласного суду дійшов правильного висновку про те, що скарга А. не підлягає розглядові в суді першої інстанції, оскільки дії чи бездіяльність судді, пов’язані з розглядом конкретної справи, належать до сфери процесуальної, а не управлінської діяльності. Чинним законодавством передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України скаргу А. залишила без задоволення, а ухвалу виконуючого обов’язки голови Полтавського обласного суду — без зміни.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком