ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
83. Якщо сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними у ній доказами, які не потребують дослідження, суд може провести скорочене судове слідство, але за умови повного визнання особою, що притягується до кримінальної відповідальності, своєї вини
 
 
Вироком колегії суддів судової палати з кримінальних справ Верховного суду Автономної Республіки Крим від 29 квітня 2002 р. Т. засуджено за ч. 4 ст. 187 КК на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК — на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК Т. остаточно визначено покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Т. засуджено за умисне вбивство з корисливих мотивів Б., вчинене під час розбійного нападу. Як визнав суд, 9 вересня 2001 р. приблизно о 2-й годині ночі Т., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зайшов у торговельний кіоск, де працювала реалізатором його знайома Б. В кіоску Т. вирішив вчинити напад на Б. з метою заволодіння майном, яке там знаходилося, та її умисне вбивство. Для цього він узяв у кіоску ніж і завдав ним чотири удари в шию та один в обличчя Б. Від одержаних тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці події. Вбивши Б., Т. заволодів індивідуальним майном потерпілої на суму 973 грн., а також майном приватного підприємця на суму 1 тис. 666 грн.
За касаційним поданням прокурора і касаційними скаргами засудженого та його захисника вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що негативно позначилися на повноті судового слідства. При цьому колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України послалася на таке. Відповідно до вимог ст. 323 КПК суд обгрунтовує вирок лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні. Разом з тим, як видно з вироку, під час судового слідства були досліджені лише показання Т. як обвинуваченого, які були оголошені судом за клопотанням самого підсудного. Решту доказів, у тому числі й дані, які характеризують особу підсудного, суд не досліджував, пославшись на те, що останній підтверджує їх об’єктивність і достовірність.

Крім того, суд не додержав вимог ст. 257 КПК, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів при розгляді справи. Під час досудового слідства і в судовому засіданні Т. визнав себе винуватим у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК, частково. При цьому він не заперечував факту умисного вбивства Б., але не визнавав корисливого мотиву його вчинення, а отже, і своєї вини в розбійному нападі з метою заволодіння особистим майном потерпілої і тим, що знаходилось у кіоску. За таких обставин суд не повинен був провадити скорочене судове слідство без дослідження всіх зібраних під час досудового слідства доказів, навіть із додержанням вимог ст. 299 КПК, тому вирок суду не може залишатися в силі і касаційне подання прокурора та касаційні скарги засудженого й захисника підлягають задоволенню.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України запропонувала суду при новому розгляді справи врахувати наведене і залежно від добутих доказів вирішити питання про доведеність чи недоведеність вини Т. у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком