ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
Обов’язок подавати відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади в банках до обрання або призначення на відповідні посади покладається згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про боротьбу з корупцією» лише на посадових осіб, зазначених у ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу»
 
 
Голова Верховного Суду України розглянув у порядку нагляду адміністративну справу за скаргою Н. на постанову судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 1998 р., якою на заявницю на підставі ст.К9 Закону від 5 жовтня 1995 р. «Про боротьбу з корупцією» було накладено штраф у розмірі 260 грн. Згідно з цією постановою, Н., працюючи на посаді секретаря виконавчого комітету Савчинської сільської ради Крижопільського району, не подала декларацію про доходи за станом на 16 вересня 1998 р.

Рішення суду визнано незаконним і скасовано з таких підстав.

За змістом ст. 6 названого Закону суть фінансового контролю, порушення вимог якого є одним із видів корупційних правопорушень, полягає в декларуванні у відповідному порядку різними за своїм правовим статусом особами,Куповноваженими на виконання функцій держави, своїх доходів. Таким чином, уповноважені особи при складенні протоколу про таке корупційне правопорушення та суд при розгляді справ даної категорії мають з’ясовувати насамперед належність тих чи інших осіб до суб’єктів цього правопорушення, а також вид декларування та порядок останнього, якого вони не додержали.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, ні судом, ні прокурором, який склав протокол про це правопорушення, зазначені вимоги Закону виконані не були. Визнаючи Н. винною в порушенні вимог фінансового контролю та накладаючи на неї на підставі ст. 9 цього Закону адміністративне стягнення, суд не визначив вид декларування та порядок останнього, який вона порушила. Поза увагою суду залишилось і питання щодо суб’єкта даного правопорушення. Внаслідок цього дії Н. за конкретною частиною ст. 6 названого Закону кваліфіковано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону «Про боротьбу з корупцією» обов’язок подавати відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно і вклади в банках до обрання або призначення на відповідні посади покладається лише на посадових осіб, зазначених у ч. 1 ст. 9 Закону від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу». Н. як секретар виконавчого комітету сільської ради до категорії осіб, уповноважених на виконання функцій держави, не належить. Вона має декларувати доходи в порядку і на підставах, передбачених ст. 13 Закону «Про державну службу». При цьому дія Закону «Про боротьбу з корупцією» в частині відповідальності за попереднє неподання до обрання або призначення кандидата на відповідні посади не поширюється на посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави (окрім зазначених у ст. 9 Закону «Про державну службу»).

Крім того, прокурор у даному конкретному випадку не мав права складати протокол про вчинення корупційного правопорушення, оскільки згідно з ч. 2 ст. 12 Закону «Про боротьбу з корупцією» такий процесуальний документ може бути складений ним лише за умови, що факт вчинення корупційного правопорушення, яке не містить складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи попереднім слідством і про це прийнято відповідне процесуальне рішення. У матеріалах справи зазначених даних немає.

За таких обставин рішення суду скасовано як незаконне, а справу провадженням закрито.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком