ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
64. Суть спеціального обмеження, встановленого п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», полягає в тому, що державному службовцю, який є посадовою особою, забороняється надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень
 
 

Постановою судді Жовтневого районного суду м. Луганська від 26 травня 2003 р. Л. притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією» (далі— Закон) і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. Л., обіймаючи посаду голови Краснолуцької міської ради і будучи державним службовцем 5-го рангу, підписав рішення від 24 жовтня 2002 р. № 476, прийняте на пленарному засіданні ради, про зменшення ПП «Катрін» орендної плати на час проведення ремонту із 2 тис. 44 грн. до 45 грн. на місяць, оскільки в цей період підприємство не мало можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

Суд, пославшись на те, що згідно з п. 1 ст. 19 Закону від 10 квітня 1992 р. №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата вноситься незалежно від наслідків господарської діяльності, а органу місцевого самоврядування не надано право встановлювати пільги щодо цієї плати, кваліфікував зазначені дії Л. як надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час підготовки та прийняття нормативно-правових актів чи рішень. Розглянувши матеріали справи, Голова Верховного Суду України визнав, що Л. необгрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності.

При вирішенні питання про наявність у діях особи складу корупційного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. 3 ст. 5 Закону, суд має виходити з того, що відповідальність за цією нормою настає лише в тому разі, коли державний службовець, який є посадовою особою, не додержує процедури конкурсу, внаслідок чого можуть бути порушені права інших претендентів, що брали або могли б узяти в ньому участь. У цьому ж випадку встановлення пільг мало місце не в умовах конкурсу і тому не може розцінюватись як надання незаконних переваг особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Крім того, суд не врахував, що приймати нормативно-правові акти та рішення можна як одноособово, так і колегіально. Згідно із Законом від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення міської ради приймаються виключно на пленарних засіданнях останньої, тобто колегіальним органом, а голова ради лише підписує їх. З огляду на це голова місцевої ради не може нести персональну відповідальність за прийняте нею рішення. За таких обставин Голова Верховного Суду України постанову судді скасував, а справу закрив за відсутністю в діях Л. складу корупційного правопорушення.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком