ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
44. Заявлені позивачем вимоги про зобов’язання ДПІ надати висновок щодо сум відшкодування з бюджету податку на додану вартість та нарахованих на бюджетну заборгованість процентів за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеним законом
 
 
У січні 2001 р. приватна фірма «Сігма-К» (далі — ПФ) звернулась до Арбітражного суду м. Києва з позовом, у якому просила зобов’язати ДПІ у Печерському районі м. Києва надати висновок про суми відшкодування з Державного бюджету ПДВ та нарахованих на бюджетну заборгованість процентів. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками господарської діяльності позивача у серпні—вересні 2000 р. різниця між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту має від’ємне значення і відповідно до підпункту 7.7.3 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі — Закон від 3 квітня 1997 р.) підлягає відшкодуванню. Сума, не відшкодована платнику податку у визначений термін, вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 % від облікової ставки НБУ.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відшкодування ПДВ у частині, що підлягає зарахуванню на поточний рахунок платника податків, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1999 р. № 2215 «Про деякі питання відшкодування сум податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з бюджетом», в якій визначено Порядок проведення відшкодування сум податку на додану вартість (далі — Порядок). Крім того, відповідач заперечує проти відшкодування процентів на бюджетну заборгованість, мотивуючи це тим, що зобов’язання по відшкодуванню з бюджету процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, Закон від 3 квітня 1997 р. не містить.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 8 лютого 2001 р., залишеним без зміни постановою першого заступника голови цього суду від 27 квітня 2001 р., позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2001 р. ці судові рішення у частині зобов’язання відповідача надати висновок про відшкодування з бюджету ПФ процентів скасовані. Постанова мотивована тим, що вимога про сплату процентів на суму бюджетної заборгованості може бути заявлена тільки через пред’явлення позову про стягнення відповідної суми коштів з бюджету.

У касаційній скарзі ПФ порушила питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2001 р. у частині відмови у позові щодо зобов’язання ДПІ надати висновок про відшкодування з бюджету процентів.

Верховний Суд України визнав, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з підпунктом 7.7.1 ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 р. суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При розгляді справи Арбітражним судом м. Києва було встановлено, що за наслідками господарської діяльності позивача в серпні-вересні 2000 р. різниця між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту має від’ємне значення і відповідно до підпункту 7.7.3 ст. 7 Закону від

3 квітня 1997 р. підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подання декларації. Сума, не відшкодована платнику податку у встановлений термін, вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120 % від облікової ставки НБУ.

Згідно зі ст. 1 ГПК підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Підставою для подання позову в цій справі є порушення передбаченого законодавством права позивача на одержання з Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості по ПДВ та процентів на рівні 120 % від облікової ставки НБУ, нарахованих на суму заборгованості. Відповідно до ч. 5 підпункту 7.7.3 Закону від 3 квітня 1997 р. за таких обставин платник податку вправі після виникнення бюджетної заборгованості звернутися в суд із позовом про стягнення коштів з бюджету.

Натомість позивач пред’явив позов з вимогою зобов’язати ДПІ подати до органів Державного казначейства України (далі — ДКУ) висновок про суми відшкодування ПДВ та процентів. Обгрунтовуючи заявлену вимогу, позивач послався, зокрема, на п. 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість (затверджений наказом ДПА України та Головного управління ДКУ від 2 липня 1997 р. № 209/72; далі — Порядок відшкодування ПДВ). Проте таке обгрунтування позивачем заявленої вимоги не є переконливим.

Пунктом 5 Порядку відшкодування ПДВ врегульовано питання взаємодії податкових органів та територіальних органів ДКУ стосовно добровільного відшкодування платнику податків з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ.

Згідно із Законом від 3 квітня 1997 р. право платника податку на отримання бюджетного відшкодування та нарахованих на суму бюджетної заборгованості процентів не ставиться у залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу ДКУ відповідний висновок, про який ідеться у п. 5 Порядку.

Таким чином, у цій справі позивач заявив вимоги, які за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеним законодавством.

Усупереч цьому Вищий господарський суд України вирішив, що лише вимога про зобов’язання надати висновок щодо сум процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, не грунтується на вимогах закону. Отже, суд при постановленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд України постанову Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2001 р., постанову від 27 квітня 2001 р. та рішення від 8 лютого 2001 р. Арбітражного суду м. Києва скасував, а справу направив на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком