ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
63. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах 1 і 2 ст. 49 КК України строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. У цьому разі обчислення давності починається з дня вчинення нового злочину і провадиться за кожний злочин окремо
 
 
Постановою Березанського міського суду Київської області від 11 лютого 2002 р. справу щодо Г. за фактом убивства через необережність Б. закрито на підставі ч. 2 ст. 111 КПК у зв’язку із закінченням строків давності. Судом установлено, що 23 жовтня 1993 р. приблизно о 2-й годині в ході бійки не встановлена слідством особа завдала Б. удар в обличчя, від якого він упав на асфальт, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого сталася його смерть. 25 грудня 2001 р. постановою слідчого щодо Г. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого
ч. 1 ст. 119 КК. У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постанови суду про закриття справи щодо Г. у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та про направлення справи на додаткове розслідування. Перевіривши справу, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що ця постанова підлягає скасуванню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості до дня набрання вироком законної сили минуло п’ять років. Саме за ознаками злочину такої тяжкості відповідно до ч. 3 ст. 12 КК, ч. 1 ст. 119 КК порушено кримінальну справу щодо Г.

Згідно з ч. 3 ст. 49 КК перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначеного строку особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. У цьому разі обчислення давності починається з дня вчинення нового злочину і провадиться за кожний злочин окремо. Як видно з матеріалів справи, 30 березня 1999 р. Г. було пред’явлено обвинувачення у вчиненні 6 жовтня 1998 р. злочину, передбаченого ч. 4 ст. 19, ч. 3 ст. 84 КК 1960 р., який розслідується. Таким чином, Г. обвинувачується в тому, що до закінчення п’яти років із дня вбивства через необережність Б. вчинив новий, тепер уже тяжкий злочин — організував розкрадання колективного майна шляхом зловживання посадовим становищем за попереднім зговором групою осіб.

Березанський міський суд не взяв цього до уваги і на порушення наведених вище вимог закону закрив справу щодо Г., порушену за ч. 1 ст. 119 КК. Тому відповідну постанову зазначеного суду від 11 лютого 2002 р. колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України скасувала і направила справу на додаткове розслідування.

© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком