ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Українська  |  English
Головна сторінка
Друк
52-2001. Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, неправильно кваліфіковано за ст. 94 КК України
 
 

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 1998 р. М. засуджено за ст. 94 КК на 14 років позбавлення волі.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 3 вересня 1998 р. вирок змінено: міру покарання М. пом’якшено до семи років позбавлення волі.

Згідно з вироком М. визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

Навчаючись в училищі, М. підтримував дружні стосунки з викладачем останнього П. 27 березня 1998 р. приблизно о 23-й годині М. прийшов у гості до П. і залишився ночувати. Приблизно о 4-й годині ночі М. прокинувся і побачив оголеного П., що лежав поруч. Сприйнявши цю ситуацію як гомосексуальне домагання з боку останнього, М. під час сварки на грунті особистої неприязні, що раптово виникла, схопив ніж і завдав П. 16 ударів у різні частини тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від сукупності яких настала смерть потерпілого.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про перекваліфікацію дій засудженого зі ст. 94 на ст. 95 КК, пом’якшення покарання до чотирьох років позбавлення волі і звільнення від його відбування на підставі ст. 4 Закону від 11 травня 2000 р. «Про амністію». Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Органи попереднього слідства і суд повно встановили фактичні обставини вчиненого злочину, але дали йому неправильну юридичну оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, М. послідовно і на попередньому слідстві, і в судовому засіданні пояснював, що прийшов до П. за обіцяною останнім відеокасетою, але той запропонував подивитися відеофільм у нього, на що він погодився. Після того, як він випив запропонованого господарем чаю, йому стало погано, і він почав засинати, навіть не зміг додивитися фільм. П. порадив переночувати у нього, і через погане самопочуття він, М., змушений був залишитися. Прокинувся він від того, що П., який повністю оголений лежав поруч, торкався руками інтимних частин його тіла. Сам він також був без трусів, хоча лягав спати в них. Крім того, він помітив, що П. перебував у дуже збудженому стані.

Зазначені показання засудженого підтверджені даними протоколу огляду місця події, з якого, зокрема, вбачається, що труп П. виявлено повністю оголеним, а також показаннями свідків П.Т., Ш., К. про те, що потерпілий був гомосексуалістом, які об’єктивно узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи, М. під час вчинення інкримінованого йому діяння перебував у стані емоційного збудження, яке супроводжувалось афективною звуженістю свідомості, руховими автоматизмами, моторними стереотипами та фрагментарністю сприйняття, що істотно вплинуло на свідомість і діяльність М.

За показаннями свідка О.П. — працівника міліції, котрий затримав М., коли він побачив останнього, той знаходився на даху будинку, був дуже збуджений, кричав, що вбив людину і хоче, щоб його теж убили, а якщо хтось підійде до нього, то він стрибне вниз. Після того, як М. упав із сьомого поверху і був тяжко травмований, він продовжував твердити: «Убийте мене, я вбив людину».

Свідок Н. — теж працівник міліції, який був присутній при затриманні М., зокрема, пояснив, що після падіння із сьомого поверху останній твердив, що убив людину, а на його запитання, чому він це зробив, відповів: «Тому, що той «голубий».

Із показань свідків З., Б., Н., О.П., О.М. вбачається, що поведінка М. була хаотичною, непослідовною, непродуманою, мала то загальмований, то дуже збуджений характер. Зокрема, після вчинення злочину М. поліз по балконах на дах, де кричав, щоб його вбили за те, що він убив людину, потім знову поліз по балконах униз, а після того, як зірвався та впав, казав, що хоче померти.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що ситуація, яка виникла до вчинення злочину, сприймалася М. як гостро-психотравмуюча, дії потерпілого — як гомосексуальні домагання, котрі його глибоко образили.

Те, що потерпілий, який у нічний час знаходився поруч із М. повністю оголеним, зняв із нього нижню білизну та торкався інтимних частин його тіла, було несподіваним для обвинуваченого, котрий довіряв потерпілому, значно старшому за віком, і не могло не викликати у нього як у особи з нормальною сексуальною орієнтацією тяжкої образи, що принижувала його людську гідність і травмувала психіку. Реакцією на таку образу було раптове виникнення сильного душевного хвилювання та вчинення в цьому стані вбивства.

Таким чином, аналіз наведених даних у їх сукупності свідчить про те, що М. під час вчинення ним убивства П. перебував у стані сильного душевного хвилювання і його дії слід кваліфікувати за ст. 95 КК.

Крім того, при призначенні М. покарання суд не врахував повною мірою пом’якшуючих відповідальність обставин: тяжкий стан його здоров’я після падіння з висоти сьомого поверху, вік, першу судимість, щире розкаяння у вчиненому.

Перекваліфікувавши дії засудженого зі ст. 94 КК на ст. 95 КК, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України призначила йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 4 Закону від 11 травня 2000 р. «Про амністію» М. від відбування покарання звільнено.
© 2018. Верховний Суд України. Розробка Віадук-Телеком